На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники - мій рідний край

Фрагменти розвитку господарства села Чесники

Із сивих давен чесниківчани були з роду в рід хліборобами. Матінка Земля завжди була їх годувальницею і давала певні прибутки на утримання господарства та для побутових потреб родини. Скасування в 1848 році панщини в Галичині дало селянам волю, але без землі. Селянське малоземелля продовжувалося і за панування панської Польщі на Галицьких землях. Найбільше землі в Чесниках мав польський дідич Францішек Мелінський. У 1933р. у Чесниках нараховувалося 255 сільських господарств, населення становило1522 особи.
Польська держава обкладала село великими податками, що значно ускладнювало його економічний і соціальний розвиток. Підраховано, що тоді було біля ста різноманітних безпосередніх і посередніх податків, штрафів і кар.
Найбільше землі було у дідича Мелінського, який володів 450га орної землі, 600 га лісу, 3 га саду, 2 га городу. Він тримав велику тваринницьку ферму: до 100 корів, 25 пар коней, масу домашньої птиці, мав також 4 невеликі ставки і власний спиртзавод із новою тодішною технологією.
Щодо селянських господарств, то вони були різні. В селі налічувалося понад 10 родин, які мали від 6 до 9 га землі і тому вважалися багатими, годували 2-3 корови, мали пару коней, 2-3 свині, до півсотні курей, гусей та качок. Окремі з них мали і овець. Другу категорію селян складали середняки – 2-4 га землі, які мали 1-2 корови, одного, зрідка двоє коней і різну домашню птицю. Таких у Чесниках було 60 % господарів. Біля 30 % селян мали дуже мало землі, від 0,5 до 1 га . Коней вони не тримали,та й корови у багатьох не було. Оті селяни працювали у фільварку дідича Мелінського або у єврея Картена. До багатших газд належали: Михайло Шеремета, Михайло Сухоребський, Михайло Кордунський, Андрій Шулевський, Стах Віткович, Василь Романів, Василь Васьків, Григорій Шеремета, Степан Сенів. Всі вони старалися застосовувати рекомендації агрономічної науки, вводити примітивні сівозміни, прагнули збільшити виготовлення органічних добрив, проводили хімічну обробку зерна перед посівами, позичали за плату в “Сільському господарі” сівалку, що належала Рогатинському райсоюзові.
Безземелля примушувало чесниківчан шукати економічний вихід у розвитку ремесла. Чесники почали називати ремісничим селом. Чесники славилися своїми ковалями, ткачами, столярами, шевцями, стельмахами, майстрами по вичиненню шкіри та виготовленню упряжі для коней. Славилися чесниківчани будівельниками. Стах Онищук створив з односельців мобільну бригаду будівельників, укладав договори з дідичами фільварків на будівництво житлових і господарських будівель.
Наближалася друга світова війна. У вересні 1939 року фашистська Німеччина напала на Польщу, розгромила її, а за таємним договором між Радянським Союзом і Німеччиною західноукраїнські землі відходили більшовикам. На ці землі прийшло так зване радянське визволення. Селяни думали, що тепер в складі України вони одержать справжню волю і можливості для розвитку господарства, що колишні землі дідича Мелінського поповнять їх ниви, але радянський соціалізм і колективізація навічно відкинула їхні мрії.
Почалася епоха насильного загнання селян в так звані колективні господарства – колгоспи. Це була нова форма радянського кріпацтва, підневільної праці селян за мізерний заробіток.
На початку 1941 року в с. Чесники було організовано колгосп ім. маршала Тимошенка. Його очолив Олесишин Федір Дмитрович. До колгоспу записалося 37 господарств, які мали в загальній кількості 88 га землі і 13 коней.
Процес закріпачення селян перервав напад фашистської Німеччини 22 червня 1941 року на Радянський Союз. З приходом так званих других совітів і з закінченням другої світової війни в Галичині знову відновилася радянська влада. Селяни і надалі вели одноосібне сільське господарство, але добре розуміли, що більшовики не дадуть їм довго самостійно і незалежно господарювати. У 1948 році у Галичині розпочалася суцільна колективізація. Більшовицькі агітатори насильно селян зганяли до колгоспної кошари, а хто не хотів, того обкладали непосильними контигентами та податками, а також вивозили в Сибір. Так Радянська держава стає головним кріпосником.
Як би там не було, а в січні 1949 року було вже організовано колгосп ім. Молотова. Таким чином в селі відновилося кріпацтво, яке було скасоване в Галичині 1848 року. Головою правління обрали Миколу Вітковича, але довго він не працював. Його замінив Росоловський Микола Михайлович. Незабаром він поступився місцем Шереметі Михайлові Семеновичу, який очолював колгосп аж до 1954 р. Позбувшись посади голови Михайло Шеремета був бригадиром, завідував фермою.
Що собою являв колгосп ім. Молотова ? Йому належало 826 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 676 га орної землі та 80 га лісу. Колгосп ім. Молотова мав станом на перше півріччя 1949р. 263 корови, 50 нетелів, 18 телят до 1 –го року, 22 свиней і 65 овець та кіз. Заробітки колгоспників, можна сказати, було ніякими: мізерні грами зерна та копійки грішми. Якби не город та присадибна ділянка, люди вмирали б з голоду. Тоді домінувало гасло “Перший хліб державі, другий – на посів, а залишки людям”. В ті часи урожайність зернових була низькою . Праця в колгоспі була важкою: все робилося власними руками і кіньми. Дуже тяжко гарували жінки на цукрових ділянках – всі роботи виконували руками. Голова колгоспу Михайло Шеремета, як колишній добрий господар робив, як голова, все щоб якось хоч трохи колгоспникам покращити матеріальне становище. Він не хотів рахуватися з райкомівськими вказівками щодо ведення господарства, не сприймав рекомендації різних уповноважених і за це поплатився посадою.
У 1954 році замість Михайла Шеремети головою колгоспу ім. Молотова обрали рекомендованного райкомом партії Демчишина Антона Миколайовича, вихідця із села Бабинці. Чесниківським колгоспом Антон Миколайович керував 20 років, аж до 1974 року, тобто до часу коли сільськогосподарські артілі Чесник і Калинівки об’єдналися в єдиний колгосп ім. М.Черемшини, яким керував досвідчений організатор і господар, орденоносець Цап Віктор Йосафатович. Новий голова старався у своїй роботі прислухатися до досвідчених хліборобів Шеремети Михайла та Росоловського Миколи. І це давало можливість на краще налагоджувати колгоспні справи. Дещо покращилися справи в будівництві і тваринництві, але оплата праці ще була низькою. У 1964 – 1965 роках було здійснено газифікацію господарських виробничих підрозділів та тваринницьких ферм. В 60-х роках оплата праці доярки в середньому становила 18 – 25 крб., зерна заробляла 0,5 – 1,5 цт, на початку 70-х років грошова оплата виросла до 45 – 60 крб., зерна доярки одержували від 1 до 2,5 цт. В 1955 році в колгоспі побудували електростанцію, закупивши для неї дизельний мотор на 150 кінських сил. Електростанція працювала по досвітках і ввечері до 12 години ночі. В колгоспі побудовано дві вапняні печі, а також пилораму, що давало певні доходи. Громадськість при допомозі правління колгоспу протягом 1960-1964 років побудували чесниківську восьмирічну школу на 20 кімнат, яка з 1-го вересня 1964-65 навчального року прийняла учнів. На весь Рогатинський район славилися чесниківські колгоспні будівельники, якими керували Віткович Михайло, Шеремета Микола Дем’янович, Наконечний Василь Олексійович.
Чесниківський колгосп носив назви: ім. Молотова (1949-1959), “Україна” (1959-1968), ім. М.Черемшини (1968-1974), тобто до розпаду колгоспу і приєднання його до колгоспу с. Калинівки (Жовчева), як бригади.
І великий новостворений колгосп прийняв теж ім’я Марка Черемшини, українського прикарпатського письменника.
Головною силою, яка здійснювала виробничу діяльність в колгоспі були доярки, свинарки, механізатори, колгоспні спеціалісти. Велику, інколи навіть непосильну, роботу виконували доярки. Першою дояркою в колгоспі стала вдова, на руках якої було четверо дітей Шулевська Катерина Іванівна, а другою цей обов’язок прийняла Гривнак Євгенія Степанівна. Доярками працювали: Сухоребська Олена, Віткович Ольга, Василишин Марія, Віткович Михайлина, Юрків Марія, Панчак Єлизавета, Гривнак Михайлина, Гривнак Марія, Наконечна Євгенія, Язловецька Ганна, Пастущин Євгенія, Фрик Іванна, Шулевська Степанія, Росоловська Михайлина. Відгодовували колгоспних свиней слідуючі: Росоловська Агафія, Васьків Агафія, Журавінський Михайло, Пастернак Іван, Ястріб Дмитро. Завідуючі тваринницькою фермою: Гривнак Степан Захарович, Шеремета Михайло Семенович, Росоловський Василь Дмитрович, Козій Василь Степанович, Кордунський Микола Ількович, Журавінський Михайло Дмитрович, Слободян Северин Степанович, Шулевський Василь Степанович. Ветеринарні працівники: Яцина Михайло Петрович, Шеремета Михайло Романович, Гривнак Богдан Володимирович, Владика Андрій Ігорович. Зоотехнічні працівники: Юрків Марія Степанівна, Трач Іван Васильович, Макогін Мирон Степанович, Бабій Орест Мартинович, Шеремета Марія Володимирівна. Техніки штучного осіменіння корів: Левицька Надія Михайлівна, Боднарчук Галина Семенівна, Сеник Любомира Володимирівна. Обліковцями у різні роки були на тваринницьких фермах були: Ястріб Ганна Михайлівна, Фелікс Ольга Федорівна, Тимчишин Богданна Василівна, Лінкевич Ольга Богданівна.

Велику роль в полегшенні праці в землеробстві відігравали механізатори, які були серцевиною сільськогосподарського виробництва. З кожним роком господарство поновлювалося новою технікою,а значить росли ряди механізаторів. Справжніми господарями землі показали себе механізатори: Сухоребський Орест Степанович, Сеник Михайло Степанович, Шулевський Ярослав Адамович, Язловецький Ярослав Степанович, Костюк Ярослав Федорович, Лінкевич Микола Михайлович, Тлучак Володимирович Йосипович, Несторко Володимир Михайлович, Гавдяк Федір Олексійович, Щепанський Зеновій Йосипович та ін.
Вмілими керівниками механізаторів були: Русиняк Йосип, Щепанський Зеновій, Пастущин Володимир, які докладили всіх зусиль, щоб механізатори працювали злагоджено ефективно та продуктивно використовували техніку, навчались постійно нових технологій обробітку сільськогосподарських культур. В зборі зернових весь тягар лягав на плечі комбайнерів, шоферів, яким господарство допомогло стати справжніми майстрами своєї справи. До них належать: Гривнак Михайло Васильович, Тлучак Іван Володимирович, Шулевський Василь Ярославович, Шулевський Володимир Іванович, Щепанський Євген Зеновійович, Білоголовський Володимир Степанович, Журавінський Василь Дмитрович, Шеремета Степан Ярославович, Пастущин Михайло Іванович та ін.
В перші роки функціонування колгоспу, поки ще не вистачало механізації, у вирощуванні сільськогосподарських культур, обмолоті зернових широко використовували ручну жіночу працю. Ними керували такі ланкові: Зайлер Богдана Степанівна, Кава Дарія Йосипівна, Панчак Агафія Яремівна, Гривнак Ганна Петрівна, Лінкевич Ольга Степанівна, Несторко Ярослава Іванівна, Гривнак Ярослава Максимівна, Ястріб Ганна Андріївна, Журавінська Ганна Михайлівна, Владика Корнелія Семенівна, Мальована Ольга Іванівна.
Польовими роботами керували рільничі бригадири, в різні роки працювали: Москаль Ізидор Григорович, Козій Василь Степанович, Владика Степан Матвійович, Ястріб Степан Ількович, Росоловський Микола Михайлович, Віткович Петро Іванович, Гривнак Володимир Петрович, а городню бригаду очолював Журавінський Карло Михайлович. Агрономічною службою господарства в різні роки керували Демчишин Паша Дмитрівна та Олійник Дмитро Михайлович.
Головним бухгалтером господарства багато років працював Луцишин Михайло Васильович, а касиром Онуфрик Дмитро Михайлович.
В 1974 році чесниківський колгосп влився у велике господарство ім. Марка Черемшини, до якого входили села Калинівка ( Жовчів, Данильче), Чесники, Уїзд, Пуків. Це було багатогалузеве господарство, але головним напрямком в ньому було тваринництво і зокрема відгодівля ВРХ на продаж . Це було вигідно: держава давала певні дотації.
Кожне село, а це були колишні малі колгоспи, ставало комплексними виробничими бригадами колгоспу і переведені на господарський розрахунок, тобто як спрацювала бригада так і матеріально забезпечувалися його працівники. Такий економічний захід стимулював керівників бригад до пошуків підвищення продуктивності бригадного виробництва. Чесниківською комплексною бригадою в різні роки керували: Стрілець Володимир Михайлович, Санагурський Євген Миколайович, Білас Мирон Петрович і в останні роки – Шулевський Василь Степанович.
Господарством керував досвідчений і вимогливий господар, орденоносець Цап Віктор Йосафатович. З роками зросло виробництво, збільшувалися грошові надходження, а це давало можливість закуповувати нову сільськогосподарську техніку, підвищувати заробітну плату працівникам всіх галузей виробництва, яка з часом стала наближатися до бюджетних працівників та працівників промисловості. Господарство почало займати передові позиції не тільки в районі, а й в області. Трударі почали заслужено одержувати державні нагороди. В Чесниках нагороджено: орденом Леніна - тракториста Сухоребського Ореста Степановича, орденом Дружби народів – завідувача тваринницькою фермою Юрків Марію Степанівну, оператора з відгодівлі ВРХ Терлецьку Ольгу Михайлівну, орденом Трудового Червоного Прапора – оператора по відгодівлі ВРХ Пастущин Євгенію Іванівну, орденом Знак Пошани – доярку Наконечну Євгенію, ланкову Лінкевич Ольгу Степанівну, тракториста Шулевського Ярослава Адамовича, орденом Трудової Слави – шофера Журавінського Василя Дмитровича, медаллю За трудову доблесть – трактористів Тлучака Івана Володимировича та Костюка Ярослава Федоровича.
Із здобуттям незалежності України в 1991 році в економічному житті села пройшли кардинальні зміни, які не утвердили нових виробничих змін, а привели до руйнації сільського господарства, до розбазарення колгоспів окремими людьми, не враховуючи інтересів його трудівників. Політичні неуки забули, що шлях до утвердження приватної власності має свої етапи і закономірності, а не нагальне руйнування того, що є. У 1992 році велике господарство імені Марка Черемшини розпалося. Чесниківське господарство із своєю командою не дав зруйнувати виходець із села, головний зоотехнік колгоспу ім. Марка Черемшини Сухоребський Олег Степанович. Він за спеціальністю ветлікар, а у великому господарстві завжди був заступником голови правління, а тому добре орієнтувався в економічному управлінні господарства і не цурався породи батька і тестя, які були порядні господарі.
Розпаювали землю, не обділили і соціальних працівників села. Власники здали паї в оренду і створили селянську спілку, давши їй ім’я першого президента України Михайла Грушевського і почалася праця. На чесниківських полях буяли сільськогосподарські культури, а в сусідів росли буряни на багатьох загонках поля. Люди одержали роботу, село ожило і матеріально і духовно. Основою розвитку господарства селянської спілки, тепер СВК ім. М.Грушевського, є вирощування зернових культур, цукрових буряків і тваринництво. Хоч чесниківські землі бідні, але раціональне їх удобрення, застосування сучасних технологій допомагають збирати добірні врожаї. На належному рівні розвивається тваринництво. Трудові досягнення чесниківчан стали відомі не тільки в районі, а й в області.

Держава високо оцінила працю керівника господарства Сухоребського Олега Степановича, присвоївши йому звання ”Заслужений працівник сільського господарства України”.
Високими врожаями господарство у великій мірі завдячує агрономам, які навчилися вичитувати потреби землі, щоб вона заколосилася багатим врожаєм. З початку заснування нового господарства в ньому працював агрономом добрий господар і землероб Олійник Дмитро Михайлович. На жаль він уже відійшов у вічність, залишивши добру пам’ять в керівництва і трударів господарства. Після нього кілька років працював агрономом Журавінський Олег Васильович, якого вивчило на агронома господарство, а сьогодні агрономом в СВК ім. М.Грушевського працює Нагірняк Марія Василівна. Жителі с. Чесники давно мріяли про свій власний млин і керівництво господарства пішло їм на зустріч. Восени 2004 року в Чесниках запрацював млин нової конструкції. Мельником став Андрусів Василь Михайлович. Знає млинарську техніку, акуратно відноситься до своєї роботи і чесниківський млин здобув авторитет і до нього потягнулися заказники з сіл Пукова, Жовчова, Данильча, Добринова, Стратина, Лопушни та ін. і міста Рогатина.
Не жаліють своїх знань, умінь і організаторських здібностей заступник голови Гривнак Ігор Васильович, головний інженер Андрусів Ігор Михайлович, ветфельдшер Владика Андрій Ігорович, зав.фермою Шулевський Василь Степанович.
Як живе господарство в умовах економічної кризи ? Які має здобутки в господарській діяльності ? Які для цього мають соціальні надбання його працівники полів, ферм, механізатори, розглянемо статистичні підсумки за 2008 рік. В основі господарювання СВК ім. М.Грушевського є землеробство і розвиток тваринництва, вони дають основні доходи. Крім того дохід дають допоміжні промисли: млин, вапнярка, пилорами. Господарства володії 993,6 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 860 га ріллі, на якій вирощують пшеницю, ячмінь, овес, цукрові буряки, кукурудзу на силос. Крім цього власники земельних паїв з Гоноратівки (81 га), Данильча (77 га), Лопушні (24 га) здали вої паї в оренду господарству і разом з чесниківськими власниками паїв, яких нараховується 529, складають всю площу угідь СВК ім. М.Грушевського, за що щорічно одержують дивіденди зерном.
В 2008 році під зерновими було зайнято 338 га, під цукровими буряками – 95 га, під кормовими культурами – 118 га. Використовуючи високоврожайні сорти зернових, впроваджуючи сучасну технологію догляду за ними та належний хімічний захист, господарство,не дивлячись на неякісні чесниківські грунти, з року в рік займає передові позиції по збору зерна з гектара не тільки в Рогатинському районі, а й в Івано-Франківській області. Так в 2008 році валовий збір зерна становив 20881,5 цт або врожайність зернових з гектара становила 61,78 цт, цукрових буряків зібрано 39531 цт, що становить 416,12 цт з гектара. В господарстві займаються вирощуванням озимого ріпака, як дохідної і прибуткової культури. В 2008 році його було зібрано 2454 цт. Через погані погодні умови: багатоденні дощі та вітри господарство понесло начні втрати у валовому зборі ріпака, а й значить в грошових доходах. Собівартість одного центнера сільськогосподарської продукції в СВК ім. М.Грушевського в 2008 році становила: зерна – 75,2 грн., цукрових буряків – 26,96 грн., кукурудзи на силос – 5,48 грн., ріпаку – 144,42 грн.
В час технічного прогресу велику увагу приділяється механізації сільськогосподарських робіт. На технічному оснащенні господарства мається 18 тракторів різних марок, 4 зернові комбайни, 3 силосні комбайни, 8 сівалок, 4 гноєрозкидачі, 2 розкидачі міндобрив, 1 оприскувач та багато іншої допоміжної техніки, 13 автомашин, в тому числі і службові машини. Всю цю техніку обслуговує понад 20 механізаторів. Деякі механізатори замінили своїх батьків, продовжуючи династію. Це зокрема Тлучак Іван, Шулевський Василь, Щепанський Євген, Костюк Олег. Вони своєю працею продовжують традиції батьків, стали професійними механізаторами і дбайливими господарями землі.
З віддачею працюють механізатори Шулевський Володимир, Петришин Іван, Нищук Андрій, Стебеляк Микола, Павуз Богдан, Фрик Степан. Великий вклад у вирощування сільськогосподарської продукції вносять шофери Горбусь Петро, Фрик Степан, Шеремета Степан, Кушко Михайло. Багато своєї праці в господарство вклали ветерани шофери і механізатори, які були і будуть прикладом для молодої зміни у виконанні своїх професійних обов’язків: шофери Журавінський Василь, Білоголовський Володимир, Карчевич Володимир, Пастущин Володимир, трактористи – Сеник Михайло, Сухоребський Орест, Шулевський Ярослав, Тлучак Володимир, Щепанський Зеновій, Лінкевич Микола, Цимбалістий Михайло, Язловецький Ярослав. Щоденно в ремонті техніки надають допомогу токар Росоловський Роман та зварювальник Сеник Василь. Колективом механізаторів та шоферів опікуються бригадир автотракторного парку Виглінський Василь та головний інженер Андрусів Ігор.
Особливе місце в господарстві посідає тваринництво. Воно є не тільки джерелом фінансових доходів, а й базою заготовки органічних добрив – гною, що дуже важливо в наш час, коли мінеральні добрива дорожчають з кожним днем, а грунти вимагають підживлення, дбайливого господарського ставлення.
В господарстві на сьогодні поголів’я ВРХ становить 667 голів, в т.ч. 215 дійних корів. Грошові надходження від продажу молока, а в 2008р. це 1мільйон 51 тисяча гривень, майже покривають видатки на виплату заробітної плати працівникам господарства. Молоко закуповує Івано-Франківський міський молокозавод.
В 2004 році господарству надано статус «Племрепродуктор» по розведенню української чорно-рябої молочної породи і абердино-ангузької м’ясної породи. 5 листопада 2008 року присвоєно статус «Племінний завод з розведення великої рогатої худоби чорно-рябої молочної породи». В числі корів є 70 абердино-ангузької м’ясної породи. Жодне господарство в районі не має такої кількості худоби, а тому чесниківські тваринницькі ферми часто відвідують студенти і викладачі Рогатинського державного аграрного колледжу і проводять тут практичні заняття. Крім цього, студенти цього колледжу проходять тут виробничу практику.

В минулому праця тваринника булла дуже важкою: все робилося вручну і роздача кормів, і доїння, і напування худоби. В наш час багато робіт на тваринницькій фермі механізовано: корми роздає кормороздатчик, доять корови доїльними апаратами, для напування худоби проведений водогін, прибирання гною проводять за допомогою трактора і транспортерів.
На тваринницькій фермі працюють переважно жінки і деякі зних ще працювали в колишніх колгоспах. На фермі зараз працює 28 чоловік. Провідне місце серед них займають доярки, від їх праці залежать щоденні надої молока. Кожна з них обслуговує в середньому 47 корів. В 2008 році надій на корову становив 3052 л молока. Слід відзначити, що окремі доярки, наприклад Пахолок Надія Богданівна, добилась вищих результатів – 4200 кг молока на корову. Сумлінно ставляться до своїх обов’язків доярки Соколовська Марія Петрівна, Костюк Олександра Юріївна, Шеремета Надія Миронівна, Кузь Надія Василівна, Пастущин Галина Іванівна, Терлецька Галина Федорівна, Гривнак Люба Федорівна.
Важливе місце в тваринницькій галузі господарства займає відгодівля ВРХ. Середньодобовий приріст за 2008 рік становив 667 грамів. Найкращих результатів в вирощуванні ВРХ добилася Курець Катерина Северинівна (обслуговує 90 голів молодняка ВРХ), середньодобовий приріст її групи становив 720 грамів. Нищук Марія Володимирівна, яка обслуговує 108 голів, одержала в 2008 році 700 грамів приросту. Добре працюють тваринники Турова Зіновія Миколаївна, Цимбаліста Марія Петрівна, Ястріб Ганна Михайлівна. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 82 цт м’яса і 492 цт молока. Грошові надходження від продажу м’яса становили 1051600 грн., від продажу молока – 1051800 грн. Недарма кажуть «худоба віддячить тоді, коли ти добре її погодуєш». Це добре пам’ятає керівництво господарства. І виробництво кормів завжди знаходиться під контролем. Для потреб тваринництва в 2008 році заготовлено 1171 цт сіна, 14194 цт сінажу, 8732 цт соломи, 16885 цт силосу.
В 2008 році одержано 146 голів приплоду телят, 85 голів на 100 корів. Доглядати худобу потрібно і вдень і вночі. Нічними тваринниками працюють Росоловська Ярослава Дмитрівна, Кава Галина Володимирівна, Фуртат Олімпія Степанівна та Нагірняк Віра Михайлівна. Їздовим на фермі багато років працює Гривнак Володимир Васильович, вантажниками – Весоловський Василь Дмитрович та Саміла Микола Орестович. Система машинного доїнняя корів перебуває під щоденним контролем наладчика Козака Миколи Богдановича, гноєтранспортери та інші механізми ферми обслуговують наладчики Павуз Богдан Ярославович та Росоловський Степан Іванович, роздають корми худобі трактористи Гривнак Михайло Васильович та Кава Тарас Михайлович. За роботу ферм та продуктивність тваринництва несуть щоденну відповідальність завфермою Шулевський Василь Степанович, зоотехнік Сеник Любомира Володимирівна, ветфельдшер Владика Андрій Ігорович та обліковець Магміт Євгенія Ярославівна. Тваринництво є фабрикою заготівлі органіки для чесниківських полів. В 2008 році заготовлено 725 т гною, яким підживлено 101 га поля. Вже в 2009 році вивезено в кагати 1350 т гною і ще біля 1500 т знаходиться на гноєсховищі біля ферми.

Слід відзначити добру працю комірника Гривнака Ярослава Севериновича та відповідального за роботу пилорами Гривнака Богдана Васильовича. Самовіддано трудяться на ремонті тваринницьких ферм та інших господарських будівель Мамон Ярослав Остапович, Гриців Олег Леонідович, Хом’як Дмитро Іванович .В СВК ім. М.Грушевського працюють в даний час 107 чоловік, основу їх складають працівники ферм та механізатори, яким господарство регулярно виплачує заробітну плату, не дивлячись на кризові явища в державі. Фонд оплати праці в 2008 році складав 1000217 грн., що на 197,8 тис. грн. більше,ніж в попередньому 2007 році. Середньорічна оплата праці в 2008 році становить 11377 грн., або зросла відповідно з 2007 роком на 2666 грн. Наведемо деякі дані про річнну оплату праці окремих працівників: працівники ферми – Пахолок Надія Богданівна – 15498 грн., Гривнак Люба Федорівна – 15089 грн., Козак Микола Богданович – 16762 грн.; механізатори – Щепанський Євген Зеновійович – 21710 грн., Петришин Іван Іванович – 17562 грн., Гривнак Михайло Васильович – 15948 грн., Кава Тарас Михайлович – 15624 грн.; шофери – Журавінський Василь Дмитрович – 17341 грн., Петрів Олег Богданович – 14445 грн., Шеремета Степан Ярославович – 15401 грн., Пастущин Михайло Іванович – 13096 грн. Грошові надходження господарства в 2008 році становили – 5832332 грн., а рівень рентабельності становив 10,5 %. Це ще раз підкреслює, що на рентабельність негативно впливає порушення паритетності цін на техніку, міндобрива, паливо і виробництво сільськогосподарської продукції. Через це слабо окуповується затратність на сільськогосподарське виробництво. Навіть в таких економічних умовах керівництво господарства ніколи не зверталося до банків за позиками, а шукає фінансовий вихід у внутрішніх можливостях.
Обліком, економічним аналізом фінансових справ СВК ім. М.Грушевського займається бухгалтерсько- обліковий апарат на чолі з головним бухгалтером Петрів Надією Володимирівною та її заступником Пилипів Надією Романівною.
Керівництво господарства звертає велику увагу на соціальний розвиток села чесники, надає велику грошову допомогу в обладнанні церкви та ремонті школи, а також ветеранам колгоспної праці. У фонд допомоги в 2008 році видано 195,8 тис. грн., або на 48,3 тис.грн. більше ніж у 2007 році. Господарство допомогло навести зразковий порядок на сільському цвинтарі, де покояться багато поколінь чесниківчан.
Йде новий 2009 рік для господарства і його трудівники з оптимізмом дивляться в майбутнє. Озимі вийшли на весну в доброму стані, посіяно цукрові буряки, кукурудзу – все впорано з весняними посівами і роботами. Тваринництво також перебуває в належному стані, на молокозавод продається щоденно до 1800кг молока. Надій в травні 2009р. становить 11,3 кг молока на корову. Трудівники мають хліб і до хліба і не переживають в тривогах за завтрашній день своїх родин і просять Всевишнього, щоб він дав їм сил і наснаги на продуктивну роботу в ім’я благополуччя рідного села Чесники та любимої України.