На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

142-143

згадки очевидці із Чесник Шеремета Михайло Семенович і Шеремета Михайлина Іванівна. Вони розповідали, що люди розбирали жорна на окремі складові частини і ховали у різних місцях, виносили до лісу і прилаштовували у ярах. Коли потрібно було змолоти зерно, то доводилося виставляти варту, щоб зненацька не наскочила поліція. За кожним селом було закріплено спеціальних уповноважених, які контролювали аби селяни дотримувалися встановлених заборон. За Чесники і навколишні села відповідав німець, якого називали Олексою. Він у Чесниках розбив не одні жорна. Коли таке траплялося, то господар, щоб сусідам подати умовний знак, викрикував: "Це вже пропало, що на паску драло!" Це означало — ховайте жорна.
На базі маєтку Мелінського та колгоспу ім. Тимошенка німці заснували свій колгосп, що називався легіншафтом. Працювати у ньому мусили селяни. За невихід на роботу чекала жорстока кара. Таких людей заарештовували, кидали в тюрми, погрожували смертним вироком. Зокрема, у грудні 1943 р. за невиконання контиґенту німецька жандармерія арештувала біля сотні селян з різних сіл Рогатинщини, в тім числі Семена Мальованого, Дмитра Татигу, Олексу Вітковича із Чесник. Під латинський святвечір прийшли в тюрму переодягнені в німецьку форму два вояки УПА і наказали ключникові відкрити камери аби випустити на волю арештантів. У селі панував вічний переполох і страх. Масові арешти 14—15 вересня 1941 р. у Станіславові провів начальник гестапо Ганс Крюгер. До в`язниць потрапили у більшості оунівці, зокрема верхівка, молодь з націо¬налістичних організацій і група українських поліцаїв. Було за¬арештовано й Василя Бандеру і відправлено до концентраційного табору Осьвенцім у Польщі неподалік Кракова, де його тяжко скатували поляки, і він незабаром помер. У концтаборі Авшвіц загинув ще один брат Степана Бандери Олександер Бандера. Його теж замучили польські в`язні, замучили тільки за те, що мав прізвище Бандера.
Переляк посилився ще більше, коли у грудні 1941 р. до Рогатина прибули урядинки Арбайтсамту і почали відбирати людей, яких вивозили дло Німеччини на каторжну працю. З Чесник до Німеччини вивезли 15 осіб, назвемо їх:
Горбусь Іван
Запотічна Ганна Ільківна
Луцишин Федір Васильович
Наконечна Михайлина
Федорівна
Онуфрик Дмитро Михайлович
Пахолок Яким Олексійович
Пахолок Ганна Ільківна
Пахолок Степан Олексійович Пилипів Михайло Росоловський Петро Юркович Тимчишин Юстина Василівна
Шеремета Михайлина Шеремета Василь Шеремета Володиимр Семенович Юрків Петро
Всі вивезені до Німеччини працювали на бауверів, у їхньому господарстві. Умови були тяжкі: на роботу виходили дуже вранці і поверталися, коли вже на землю падали сутінки. їх слабо годували, не визнавали, коли хтось хворів, безжалісно гнали до праці. За найменші провини карали, немало таких опинилося у концтаборах. Туди потрапив чесниківчанин Федір Луцишин, його запроторили до концтабору Дахау. На щастя, Федору Луцишину вдалося при наближенні фронту вийти на волю.
Ще кілька слів про подальшу долю інших остарбайтерів. Володимир Шеремета теж потрапив до німецького концтабору, але звільнившись, виїхав до Канади. Вже покійний, Іван Горбусь повернувся додому і певний час був колгоспним лісником. Степан Пахолок у Німеччині працював на верфі, ремонтував судна, з приходом Червоної армії його мобілізували на фронт. Повернувся у Чесники, зараз на пенсії.
У 1942 р. німецька організація "Служба батьківщині" (ТОД) cтвзрила у Галичині спеціально-ремонтне управління Баудінсту, яке займалося ремонтом доріг, будівництвом мостів, залізничних колій. До Баудінсту насильно забирали юнаків віком від 14 до 21 року.
Баудінст називали Українською Службою Батьківщині, але її збітники тяжко працювали, голодували, бо їх обкрадали поляки, які займали керівні посади. Приміщення, де жили баудінсти були брудні, завошивлені. З Чесник туди потрапили:
Козій Василь Степанович      Росоловський Роман
Маланчук Ярослав    Сухоребський Володимир
Пауз Северин    Шеремета Василь