На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст. 140-141

українського народу за своє визволення у 1940—1950 роках минулого століття. Його провідники так й не зуміли простягнути собі задля примирення руки. І це принесло для визвольної війни велику шкоду... Ось що з цього приводу писав один з провідників Станіславським ОУН бандерівського спрямування Василь Яшан у своїй книзі "Під Брунатним чоботом": "Неясна ситуація, марні сподівання, поділ націоналістичного табору — все те викликало невдоволення, суперечки, нервовий настрій. Люди губилися в дрібницях, не маючи змоги знайти провідні лінії дії і погодитися на неї. Поставали роздори, незгода, заздрість, амбіції".
Під кінець 1941 р. боротьба між двома таборами ОУН набула великої напруги. З обох сторін сипалися звинувачення у національній зраді. Відбувалося щось непідвладне здоровому глуздові. Український націоналістичний патріотизм навчав безмежної любові до своєї Батьківщини, заради якої не старшно вмерти, водночас сповідував ненависть одних українців до інших. Зрештою справа дійшла до пролиття крові. Назвемо найрезонантніші братовбивства. 30 серпня 1941 р. у Житомирі прибічники Степана Бандери вбили двох членів проводу ОУН мельниківського спрямування Омеляна Сеника-Грибів -ського і Миколу Сціборського. Продовжувалися вбивства і пізніше. Так, 14 січня 1944 р. якраз на новий рік за старим стилем у Львові застрелили полковника Романа Сушка, визначного військовика, активного діяча УВО і ОУН, прибічника Андрія Мельника. 11 травня 1943 р. був убитий Ярослав Барановський, один з найключовіших фігур мельниківського проводу ОУН.
Виникає запитання: що являла собою Рогатинщина у той складний і неоднозначний момент для мобілізації народу на боротьбу за своє визволення? Більшу вагу мало ОУН Степана Бандери, позиції ПУН Андрія Мельника були слабшими, але з ними не рахуватися ніхто собі не дозволяв. На Рогатинщині у той час вже діяло досить могутнє підпілля, провідником якого,до осені 1943 р. був Іван Наконечний. Але через розконспірування, гестапівці його арештували і розстріляли. Замість нього ОУН у повіті очолив Степан Боянівський, 1914 року народження, на псевдо "Грім", який походив з Бабинець. Загинув у Псарах у 1946 р.
Поки розколота ОУН виясняла між собою стосунки, німці зміцнювали свої позиції у Галичині. Як повідомила газета "Стані-славське слово", 1 серпня 1941 р. Генеральний губернатор Ганс Франк довершив акт злучення Галичини у сферу впливу Велико-німеччини. Це трапилося на основі наказу фюрера від 17 і 22 липня 1941 р. Управа Галичини перейшла від німецької військової до цивільної влади на чолі з генерал-губернатором Гансом Франком. Відбулися деякі територіальні переміни: Рогатинський, Бережанський і Підгаєцький повіти було об`єднано в одну адміністративну одиницю під назвою "Крайсляндвірт" з центром у Бережанах. Керівником залишився Ганс Адольф Ассбах, його заступником став Клюгер.
Водночас відбулося приєднання Галичини до Українського Центрального Комітету (скорочено УЦК) єдиної національної інституції, яку дозволили створити німці у Польщі під керівництвом ученого, професора Ягеллонського університету Володимира Кубійовича. УЦК проводив велику і корисну для українського народу культурно-просвітницьку працю, навіть зміг звільнити з концтаборів чимало колишніх червоноармійців, які добровільно здалися в полон. З приєднанням Галичини до Генерал-Губернаторства було ліквідовано всі до того створені українські комітети у повітах, замість них сформувалися так звані допомогові комітети, які ставили собі за мету відстоювати інтереси місцевих жителів. У Рогатині цей комітет очолив Петро Бігус, його секретарем був член ОУН Богдан Дмитрів, теж черчанин, який зіграв велику роль в організації українського підпілля в Опільському краї. Допомогові комітети були підвладні УЦК.
Створилися також староства по селах, які замінили сільради, що діяли за радянської влади. Старостою у Чесниках  або, як його більше називали війтом, став Григорій Кечок.
Дуже швидко німці почали наводити свої порядки, накладали на людей великі контиґенти: від кожного гектара землі треба було здати 4 центнери, від корови виносити 500 літрів молока. Крім того, селяни мусили здавати м`ясо, шерсть, вовну, шкіру. Без дозволу ніхто не мав права зарізати корову, теля чи свиню. Вся худоба була покульчикована, внесена до облікової книжки. Млини, олійниці німці позакривали, трощили ступи і жорна. Про ті тяжкі часи залишили свої