На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст. 132-133

недовіру. Зброю нашу було реквізовано, а нас під конвоєм відправили на Урал, на алюмінієвий завод і тільки в 1945 р. нас кинули на Білоруський фронт. Я зокрема штурмував Кеннінзберґ, де мене поранило. Лікувався у місті Мічурінську Тамбовської області, де й зустрів закінчення війни..."
Разом з мобілізацією до Червоної армії чотирьох чесниківчан відправили на будівництво військового аеродрому біля Кам`янки-Бузької Львівської області. Сталін уже тоді готувався до війни з Гітлером і в звя`зку з тим неподалік Львова розпочалося будівництво засекреченого летовища. Тих, кого туди відправляли, називали смертниками, бо ходили розмови, що після закінчення будівництва того секретного військового об`єкту ніхто із свідків не повинен залишитися серед живих. Так не сталося лише тому, що незабаром розпочалася німецько-радянська війна. З Чесник на будівництво аеродрому тоді відправили: Степана Решітника, Степана Шеремету, Миколу Гривнака та Івана Нагорняка.
Троє з них, крім Степана Решітника, повернулися додому, але вже всі покійні. Нагорняк Іван Григорович залишив свої спогади про початок війни, про свою і своїх односельців подальшу долю. Ось що він розповів: "Як німці почали бомбити аеродром, ми думали, що втечемо додому, але нам не вдалося, бо була сильна охорона. З відступом Червоної армії ми теж змушені були податася на схід. Але в районі Уманя німці оточили великий загін червоноармійців і нас разом з ними узяли в полон. На голому полі, де росла конюшина, німці обгородили колючим дротом кілька гектарів і загнали туди всіх полонених. Їсти майже не давали, ми страшно голодували, їли зелену конюшину, а воду пили з дощових калюж. Почалися хвороби, люди помирали, як мухи. Тоді помер наш односельчанин Степан Решітник. Місцеві люди старалися дещо їстивне кидати нам за огорожу, але німецька охорона їх розганяла. Нас врятував Український Центральний Комітет на чолі з професором Володимиром Кубійовичем. У його складі працювала дочка колишнього  священика у Чесниках о. Миколи Любінецького. Комітетові УЦК вдалося вирвати з неволі багатьох галичан і в тому числі нас трьох чесниківчан: Степана Шеремету, Миколу Гривнака і мене..."
Та повернемося до діяльності радянської влади у районі, заторкнемо питання соціально-економічного характеру. Вже за перших совітів одним з найголовніших завдань райкому партії та райвиконкому була і організація колгоспів. У 1940 р. цей рух набрав великих темпів. У селах створювалися так звані ініціативні групи з селян, які бажали започаткувати колективний спосіб господарювання. У січні 1941 р. такі групи діяли в 29 селах району, у тому числі і в Чесниках. До неї ввійшли, головним чином, Колишні члени КПЗУ та їх симпатики. Власне ота група формально ініціювала заснування у Чесниках колгоспу ім. Маршала Тимошенка. До  колгоспу у першу чергу вступили селяни-бідняки. Таким чином вони не ДОВГО тішилися подарованою їм радянькою владою панською землею. Як влада добровільно землю дарувала, так само добровільно забрала назад, започаткувавши процес соціалістичного закріпачення селян. Головою колгоспу обрали Олексишина Федора Дмитровича, 1905 року народження,колишнього члена КПЗУ, якого у 1945 р. радянська влада арештувала і засудила до 10 років неволі. З тюремних таборів він не повернувся. Бригадирами колгоспу назначили Москаля Ізидора Григоровича, Росоловського Миколу Івановича і Владику Степана Матвійовича.
Питання організації в районі колгоспів 6 лютого 1941 р. обговорювалося на бюро райкому партії. Доповідали уповноважені з району, які організовували колгоспи у Стратині, Дібринові, Данильчу, Жовчові і Чесниках. Бюро, зокрема, відмітило, що внаслідок розгорнутої агітаційно-масової роботи серед трудящих селян, глибокого і систе¬матичного роз`яснення статуту сільсько-господарської артілі останнім Часом у районі створено 5 колгоспів, у тому числі і в Чесниках. До колгоспу записалося 37 господарів, які мали у загальній кількості 88 га землі і 13 коней. Вдалося встановити деякі прізвища перших чесниківських Колгоспників: Шеремета Василь Андрійович, Шеремета Степанія Семенівна, Луцишин Михайло Васильович, Гривнак Василь, Пахолок Михайло, Олексишин Федір Дмитрович. Разом з тим бюро райкому Партії зауважило, що незважаючи, що в селян безперервно зростає тяга до колективної соціалістичної праці, більшість господарств за¬мітилася поза межами колгоспу. Головна причина — недостатній рівень роз`яснювальної роботи, а також вплив класового ворога. Останні слова фрази коментарів не потребують.
Колишні сільські читальні "Просвіти" були ліквідовані і замість їх постали так звані клуби. До цього слова жителі села довго не