На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст. 128-129

Коли будинок колишнього дідича вирішили виділити під школу, там відбулася страшна диверсія, було знищено бібліотеку. Книги пачками закидали на вози і вивозили кудись за село. Були розмови, що енкаведисти їх спалили.
У 1940 р. сталася заміна директора, замість Миколи Квасниці школою став керувати Михайло Євчук, а потім з приходом німців звільнив посаду для Юліана Лисюка. Принагідно також сповістимо, що у 1939 по 1940 р. парохом села був о. Олексій Базюк, а після нього — о. Тома Бариляк. Дякував у церкві Михайло Журавінський, а паламарську службу здійснював Олекса Гривнак.
Трохи згодом для малописьменних було організовано вечірє навчання. І ще одна незвична подія ~ у селі відкрився фельдшерським пункт, куди за допомогою могли звернутися хворі. Інша справа, що він працював незадовільно, бо бракувало дипломованого фельдшера Використала влада і місцевий спиртзавод, на його базі створилося районне спиртуправління, до складу якого входило кілька спиртзаводів у Чесниках, у Путятинцях, у Заланові, в Псарах. Директором того об`єднання був Коваль Василь Олексійович, родом зі східної України, за спогадами сучасників, чесна людина, навіть патріот, який з повагою відносився до місцевих жителів. Він народився в 1907 р., у 1932 р, вступив у члени ВКП (б). З приїздом у Галичину його назначили директором Чесниківського куща спиртзаводів.
Другою особою у керівництві спиртзаводами в Рогатинському районі був Кречко Сергій Ількович, 1904 року народження, освіта середня, член партії з 1929 р. Раніше він працював теплотехніком спиртзаводу в Чудновському районі Житомирської області, а в Чесниках посів посаду механіка і очолив парторганізацію. Мабуть з членами партії було не густо, бо директор Василь Коваль водночас мусив виконувати обов`язки заступника секретаря парторганізації.
Завдяки тому, що 6 лютого 1941 р. бюро райкому партії заслухало на своєму засіданні питання "Про роботу спиртзаводін групи Чесники за 1940 р.", маємо деяку інформацію про їх працю Доповідав директор Василь Коваль. Процитуємо дещо з протоколу засідання бюро: "Райком партії відмічає, що спиртзаводи групи Чесники за 1940 р. виконали виробничий план виробки спирту 44709 д/к літрів, що становить 98, 3 % на суму 969 тис. карбованців. Собівартість одного декалітра становила 21 крб. 90 коп."
Спирт виробляли з різної сировини: картоплі — 2399 тонн, проса — 185 тонн, ячменю — 120 тонн, вівса — 23 тонни. На спиртзаводі у Чесниках було чимало недоліків, ремонт закінчено на місяць з запізненням (15 жовтня замість15 вересня), проведено його неякісно, через що траплялися простої виробництва спирту, псувалися механізми, перевитрачалося паливо. Виявлено невідповідність апаратури, недостатньо проводилося навчання робітників з питань технічного процесу спиртвиробництва.
Бюро закинуло претензії на адресу парторганізації, яка не¬достатньо здійснювала контроль над виробництвом, не пов`язувала партійно-масової роботи з виконанням завдань по випуску продукції, внаслідок чого завод систематично не виконує плану. Замість 200 д/к літрів за добу випускає 160—180 д/к літрів спирту. З жовтня 1940 по лютий 1941 р. допущено 700 годин простою.
Останнім часом партійно-масова робота у колективі проводилася незадовільно. Бюро райкому партії прийняло відповідну постанову. Ще кілька слів про особу директора заводу Василя Коваля. Точніше подамо про нього спогад Шкапія Петра Даниловича, який мав пряме відношення до сільської читальні. Як відомо, радянська влада розгромила читальні, знищила їхні бібліотеки і замість них створила так звані клуби. Ось що писав про Василя Коваля Петро Шкапій: "Вранці я прибрав читальню і не помітив як до неї зайшов Василь Коваль, держачи під пахою новий міх. Привітався зі мною і попросив, щоб я його провів на горище. Я зразу зрозумів, що він хоче забрати старі журнали, часописи, які ми заховали поза кроквами з Онуфриком Дмитром Михайловичем, і дійсно так сталося. Він мабуть під когось про це дізнався і забрав більше половини міха літератури, в якій багато писалось і про голодомор 1932—1933 р. в Україні, і про винищсння українського інтелігенції, і про іншу всячину. А мене застеріг: "А те, що я не забрав, заховайте, бо будете мати велику неприємність". Я зрозумів, що в нього дійсно українське серце".
А репресивна радянська машина вже запустила свої оберти на західноукраїнських землях. Тут почався демонтаж всіх політичних,