На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст. 120-121

першого виступу на тій сцені газети писали, що його гарний голос за звучанням нагадує Мишугу, що він як артист дуже вміє триматися на сцені і тим викликає до себе симпатію.
У Польщі Роман Любінецький виконав ряд ведучих партій в операх "Фауст", "Янек". Особливо гучно слухачі вітали співака під час вистави В. Желенського "Янек". Процитуємо, що з цього приводу писала одна польська газета: "Роман Любінецький розвив свій прекрасний голосовий матеріал у зворушливих фразах партії Янека, його спів відзначився гарячою виразністю і силою звучання, забарвленою його рідкісною красою. Роман Любінецький закінчує свої гастролі як справжній переможець після таких капітальних партій, як Йонтек, Фауст, Бельмонте, Янек (Желенського), Єник (Сметани). І скрізь, де б пан Любінецький не співав, прекрасний голос співака, якого музикальне обдарування й артистичні здібності безсумнівно будуть супутником успіху, рівного краківському".
У 1923 р. Роман Любінецький здійснив гастролі по містах Галичини. Про нього у газеті "Діло" писав композитор Станіслав Людкевич. Спершу дав кілька концертів у Львові, а потім поїхав до Станіслава. Співав він і в Рогатині. На цьому концерті було чимало людей з Чесник. Спів Романа Любінецького слухали в оперних театрах Дрездена, Белграда. Він виступв у Відні, Празі, об`їздив усі великі міста Польщі. З кожним роком розширювався його репертуар, практично не було головних тенорових партій, яких би не виконував Роман Любінецький. Він з успіхом співав головні партії в операх "Трубадур", "Сільська честь", "Паяци", "Бал-маскарад", "Кармен", "Галька", "Продана наречена". Роман Любінецькмий вмів легко перевтілюватися у кожну роль на сцені і завше вписувався у загальну атмосферу опери. Постійно мав широку позитивну пресу, про нього писали різні європейські газети, ним захоплювалися, його любили і поважали. Приміром, сербська газета "Обзор" у 1920 р. дала прекрасну оцінку його виступу в ролі Альмавіви з опери Росіні "Севільський цирульник", відзначаючи інтелігентну гру, колоратуру голосу і його високу культуру. Віденська газета в рецензії на спів Р. Любінецького у партії Фауста з опери композитора Гуно "Фауст" писала: "Роль пана Любінецького була вокально майстерно виконана... У деяких сценах він грав з таким теплом, знаходив стільки драматизму для душевних переживань, що муситься його привітати . Гамбурзька газета високо оцінила партію Манріко в опері Верді "Трубадур", підкреслюючи, що прекрасний голос артиста заслужив загальне визначення.
Крім виступів на оперній сцені, Роман Любінецький виступав з концертними програмами. Його репертуар складався з двох частин — виконання арій з окремих опер, різних романсів і українських пісень як народних, так і створених композиторами. Найчастіше він співав твори Дениса Січинського, зокрема "Думу про Нечая", "Не співайте мені сеї пісні", "Як почуєш уночі", Миколи Лисенка "Мені однаково", Станіслава Аюдкевича "Тайна" і різні народні пісні. У концертних поїздках співак здебільшого супроводжував і акомпанував йому композитор Василь Барвінський.
На жаль, Роман Аюбінецький рано закінчив свою оперну кар`єру. Відчувши, що його м`який тембр починає втрачати еластичність, він прийняв рішення припинити виступи оперного співака. Тим, хто ііого відраджував від такої затії, говорив, що кожний артист повинен війти зі сцени ще у розвитку своєї артистичної слави, а не тоді, коли йому аплодують за минулі заслуги.
У 1929 р. Роман Любінецький повернувся у Галичину і став професором оперного солоспіву у Львівській консерваторії. Частенько їздив у рідні місця, до Чесник, де народився, до Рогатина. Працював у консерваторії ім. М. Лисенка до вибуху Другої світової війни і за часів перших совітів. Його хотіли відправити до Москви, аби він там викладав у консерваторії. На щастя того не сталося. За німецької окупації він продовжив свою професорську діяльність у Львівській консерваторїї, що тоді офіційно називалася Музичним інститутом ім. М. Лисенка.
У липні 1942 р. Роман Любінецький на канікули приїхав до Чесник разом з дружиною та дев`ятнадцятирічним сином Юрком, студентом. Більше місяця родина Любінецьких прожила у хаті дяка Гривнака Ілька Марковича. Він дякував ще за часів батька Романа, священика о. Миколи Любінецького.
У 1944 р. Роман Любінецький змушений був емігрувати на Захід. Та далеко не заїхав. Зупинився у тодішній Чехо-Словаччині,