На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст. 118-119

дуже не любив польську владу і уникав близьких стосунків зі священиками. Вже мова йшла, що він був учителем малювання у Богдана Лепкого, коли той вчився у Бережанській гімназії. Богдан Лепкий залишив про Юліана Панькевича теплі спогади, які вміщені у книжці "Казка мого життя". Ось що писав Б. Лепкий про свого вчителя малювання: "Невеличкого зросту, сухорлявий, все дуже гладко виголений і старанно вдягнений. Сорочка, як сніг, біла. Мав годинник і носив золотий перстень. Це мені дуже імпонувало. Та ще мав він доволі довгі, вузькі пальці з гострокінчастими нігтями. Пальці були все чисті, а нігті аж світилися. Скільки разів моя рука стрілася на рисунковій дошці з його рукою, я паленів зі встиду, бо на моїх пальцях все були сліди чорнила або останки шоколяди, яку я тоді дуже любив..."
Відомо, що в Чесниках Ю. Панькевич мешкав у хатах Василя Гривнака, Ганни Владики і Олени Онищук. Щодень брав пензель, фарби, мольберт і йшов кудись на околицю села, щоб малювати свої картини. У Чесниках він намалював дуже багато різножанрових своїх мистецьких творів. Усіх назвати неможливо. Але окремі відомі у селі й понині. Це насамперед пейзаж "Вид на село Чесники", портрети Ганни Владики, Михайла Несторка, Пилипа Яструба, Степана Гривнака. Для читальні намалював портрети Тараса Шевченка, Івана Франка і Богдана Хмельницького. Відома також його картина "Козак по¬вертається з війни". Для сцени читальні художник намалював декорації, не раз приходив на репетиції драмгуртка, давав свої поради, цікавився також сільським хором.
Страшним лихом і бідою для Юліана Панькевича були його політичні погляди. Романтичний, довірливий від природи, він захопився більшовицькими гаслами,вірив комуністичній пропаганді, що в Радянській Україні люди живуть щасливо. Такі погляди в нього зародилися ще з 1920 р., коли у Рогатині він зустрівся з козаками Віталія Примакова. З того часу марив Радянською Україною, рвався туди емігрувати. І на початку 30-их років минулого століття збулася його мрія. Перед від`їздом за Збруч Юліан Панькевич завітав до Чесник і попрощався з людьми. Молодь села влаштувала йому урочисті проводи, бігла за його возом аж до гостинця, де він звернув на Рогатин. Деякий час Юліан Панькевич жив у Харкові, який тоді вважався столицею України. Працював у музею, але розчарування дійсністю не проминуло для нього безслідно. Його вразлива натура не могла перенести жахливого сталінського тоталітаризму, і він ви¬кинувся з горішнього поверху будинку...
У селі Чесники народився знаменитий і популярний в Європі оперний співак Роман Любінецький, який володів чудовим ліричним тенором. На жаль, він більше співав за кордоном, ніж в Україні.
Народився Роман Любінецький 5 грудня 1885 р. у Чесниках, у родині молодого священика о. Миколи Любінецького і Юлії з Медвецьких, дочки священика о. Петра Медвецького. Після закінчення сільскої школи Роман вступив до Бережанської гімназії, де й сформувалися його політичні погляди. Приналежність до таємного уртка "Молода Україна" допомогло збагнути, хто він і якого народу син. Зрештою його в патріотичному дусі виховували в сім`ї.
Крім наукових предметів, у гімназії велику увагу приділяли музичній освіті, де здібний від природи, з тонким слухом і гарним голо¬сом юнак одразу проявив себе з найкращого боку. Він співав у гімназій¬ному хорі, через який пройшло чимало знаменитих музикантів — композитор Денис Січинський, скрипаль Володимир Садовський, композитор Левко Лепкий і багато інших знаменитостей.
Власне гімназійний хор й допоміг Романові Любінецькому вибрати собі професію. Після закінчення Бережанської гімназії він поїхав учитися до Віденської музичної академії. Його прийняли з радістю. Після того, як відспівав "Ой Нечаю" Дениса Січинського, професор академії потиснув йому руку і сказав: "Але ж ви маєте не голос, а діамант". Романові навіть дали стипендію. Навчання в академії Роман Любінецький закінчив у 1914 р. Його запросили до Королівської опери в Мюнхені, але війна, що незабаром вибухнула, перешкодила тому збутися. Після виступу на українському концерті у Відні в 1915 р. Р. Любінецького мобілізували до війська. Але вже у 1916 р. став головним тенором у державній опері, у Загребі. Його лірико-драматичний тенор, висока музична культура і вродлива зовніш-ність завше викликали бурю оплесків.
Тенора Р. Любінецького запрошували до себе багато оперних театрів Європи. Він співав на сценах Краківської опери. Після