На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст.114-115

У Чесниках були спеціалісти, які вміли різати свиней, телят, овець і домашню птицю. Таким ремеслом переважно займалися євреї. І не лише різали, але й відповідно обробляли м`ясо і шкіру. Свиней, телят різали для дідича, а курей для євреїв. З цього приводу забавний випадок описав у своїй книзі "Моя гірка правда" Борис Арсен. Згідно з єврейською традицією у п`ятницю, напередодні суботи, жінки пекли хліб на наступний тиждень, картопляники і солодощі, а в суботу на обід повинен бути курячий бульйон. Власне сільський різник й різав курей для такої оказії. Це коштувало одного золотого та ще декілька грошів. Якось мама дала доручення синові Борису піти в село і зарізати на п`ятницю курку. Далі вдамося до цитати автора: "Я з підказки "лукавого", йдучи в село через ліс, сів на пеньок, вийняв гострий ножичок і справно порізав птицю. Вона стекла кров`ю і я через відповідний час повернувся додому. На материнські запитання відповідав гладко, а до того, як порізана птиця, вона претензій не мала...".
Та виявилося, що різник у суботу на молитві поцікавився у батька, де він різав птицю? Той миттю догадався у чому річ, глянув синові в очі, але не сказав нічого. Довелося синові зізнатися про свою хитрість, він навіть хотів повернути привласнені ним гроші, але батько їх не прийняв. Сказав коротко: "Ти їх заробив...".
Великою пошаною киристувалися сільські повитухи, які приймали пологи в жінок. У Чесниках  теж була своя повитуха. Її називали баба Йосичка, а справжнє прізвище — Онищук Олена Йосипівна. На¬родилася в 1887 р., мала дві доньки. Перші роди прийняла від доньки Марії Слободян у 1925 р. На світ появився онук Севанько. З того часу в селі без допомоги Иосички не народилася жодна дитина. Коли діти підростали, то мусили їй цілувати руку. Померла в 1978 р.
Зростання сільського населення давало про себе знати. Люди шукали праці, де могли. Окремі з них трудилися у панських фільварках, інші щось робили у богача Картена. Його коней доглядали Томаєр Василь Фрідріхович і Козій Степан Васильович. Але більшість людей наймалися на роботу посезонно, зокрема весною, у жнива, під час осіннього збору врожаю.
Чимало чесниківчан через матеріальні нестатки змушені були емігрувати за океан, до США, Канади, Бразилії. На жаль, не вдалося встановити імена людей, які покинули рідну землю під час першої еміграції (перед Першою світовою війною, під час другої еміграції 20 - 30-ті роки XX ст.). Можемо назвати лише прізвища окремих чесниківчан, які подалися шукати щастя у невідані світи: Іван Онищук, Григорій Луцишин, Іван Шеремета, Михайло Романів, Семен Романів, Стах Найда, Євдокія Найда, Федір Пахолок, Михайло Владика, Іван Паньків, Семен Шеремета, Софія та Володимир Їжаки.
На жаль, майже не маємо про них жодної інформації, про їхнє життя на еміграції. Знаємо тільки поодинокі факти. Приміром з виданої у США книги "Вільні козаки", яку написав емігрант з Данильча Володимир Гавриляк, відомо, що уродженець Месник Семен Тимчишин (народився 11 квітня 1887 р.), належав до Товариства Рогатинців у Рочестері і помер 8 квітня 1966 р., на 76 році життя. У цій книзі також назначено, що серед жертводавців, які дали свої гроші на будівництво Народного Дому в Рогатині (збіркова акція проводилася 1924— 1934 рр.) значиться троє вихідців із Месник, але їх прізвищ не подано. Щоправда, у 1938 р. серед найактивніших ініціаторів будівництва Рогатинського Народного Двору повторно згадується прізвище Семена Гимчишина. До речі, Семен Тимчишин був членом комітету, який збирав гроші на будівництво Народного Дому. Виконував функції касира.
Як відомо, план будівництва Народного Дому в Рогатині не вдалося реалізувати, головна причина — Друга світова війна. У березні 1955 р. американський комітет, що збирав гроші на будівництво, було ліквідовано за трьома підписами: Петра Петріва (голови), Дмитра Братуся (секретаря) і Семена Тимчишина (касира). Зібрані гроші було повернуто жертводавцям.
Серед прізвищами членів товариства "Вільні козаки" є чимало таких що збігаються з прізвищами чесниківчан, які виїхали на еміграцію, але не називаються місцевості, звідки вони прибули. Тому заторкувати їх не будемо.
Додамо тільки, що за часів другої еміграційної хвилі до Канади в Месник виїхав Володимир Шеремета і поселився в Монреалі.
Як інформує у своїй книжці Борис Арсен, весною 1938 р. якраз під час сівби ярини, до Месник майже щодень приходили агенти, які