На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст.110-111

цілину, орав і сіяв ярові зерняні культури. Поступово розгортали своє господарство й українці. У них появилися корови, коні, свині, домашня птиця, а біля хатин сади з яблуками, грушами, вишнями та череш-нями.Найрозкішніший сад мав Степан Яновський. Як не тяжко було розводити господарство, люди з тим справлялися, найбільша біда — відсутність води. На місцеву криницю вони не спромоглися і мусили приносити воду з джерела під назвою "Пійло", що знаходилося майже за кілометр від хутора. Не зміг докопатися до води й Семен Аксельрод, бо за прогнозами треба було заглибитися у землю на 50 метрів. Руками викопати таку яму неможливо, а відповідної техніки тоді в повіті не було. Як засвідчив Борис Арсен, його батько жив дружно з усіма українськими хуторянами, але найбільше зблизився з двома родинами -Василишиними, що переїхали до Чесник з Мечищева та Квасовичами, які раніше проживали на Волині. Семен Квасович був фаховим столяром.
Земельні володіння селян сягали 1105 га поля, 133 га луків, 64 га саду, 316 га пасовиськ і 875 га лісу. Селянські родини на ті часи були багатодітними, тому з кожним роком кількість землі у них зменшувалася. Середня кількість селянської родини нараховували сім осіб. Село мало 147 коней, 460 корів, 225 свиней і 24 овець. Якщо корови та свині були майже в усіх дворах, то чимало господарів не мали своєї тяглової сили і мусили за оранку ріллі відпрацьовувати своїми руками або платити грішми тим, хто володів кіньми. Родини у селі були і багатші, і бідніші, а десь 70 з них вважалися мало що не безземельними.
Щодо селянських господарств, то вони були різні. В селі налічувалося понад 10 родин, які мали від 6 до 9 га землі і тому вважалися багатими, годували 2—4 корови, 2—3 пари коней, 2—3 свині до півсотні курей, гусей та качок. Окремі з них мали овець. Другу категорію селян складали середняки — 2—4 га землі, які мали 1~2 корови, одного, зрідка двоє коней, і різну домашню птицю. Таких у Чесниках  було 60 % господарів. Біля 30 /о селян мали дуже мало землі, від 0,5 до 1 га. Коней вони не тримали та й корови у багатьох не було. Оті селяни працювали у фільварку дідича Мелінського або у єврея Картена.
До багатших ґазд належали: Михайло Шеремета, Михайло Сухоребський, Михайло Кордунський, Андрій Шулевський, Стах Віткович, Василь Романів, Василь Васьків, Григорій Шеремета, Степан Снів, Степан Сухоребський. Всі вони старалися застосовувати рекомендації агрономічної науки, вводили примітивні сівозміни, прагнули збільшити виготовлення органічних добрив, проводили хімічну обробку зерна перед посівами, позичали за плату в "Сільському господарі" сівалку, що належала Рогатинському райсоюзові. Селянам допомагали вести господарство фахівці з повітової філії "Сільський господар", зокрема два агроноим — Вакуловський, спеціаліст по рільництву  Орел, знавець овочівництва. Вони приїжджали і в село Чесники, обслідували поля і збирали господарників, аби висловити їм свої зауваження, певні поради та рекомендації щодо підвищення врожайності.
Звичайно, все це сприяло підвищенню продуктивності землі. Для полегшення сільськогосподарських робіт заможні господарства окремо або в спілку закуповували ручні і кінні молотарки, млинки-віялки, сільськогосподарський реманент тощо. Кінну молотарку мав Михайло Кордунський, кірат кінний — Степан Сенів, Стах Віткович, парову молотарку — дідич Мелінський. Він купив також легковий автомобіль, що на ті часи було рідкістю. У свою чергу, Картен придбав собі молотарку, з якої мав чималий зиск. За користування молотаркою господарі платили йому грошову винагороду.
Якщо узагальнити тодішню сільськогосподарську техніку, то в Чесниках нараховувалося 10 ручних молотарок і 20 ручних млинків-віялок. Двоє господарів — Григорій Шеремета та Федір Паньків мали свої власні олійниці, що давало їм можливість годувати по кілька корів, телят і свиней. Дідич Мелінський збудував собі велику теплицю, в якій вирощував ранньою весною різні овочі. Гонив також на спиртзаводі горілчані напої, а в ставках розводив рибу. У його фільварку, як уже сказано, працювали бідняки — поляки та українці. Назвемо деякі прізвища: Василь Ярема, Василь Панчак, Онуфрій Пастернак, Іван Пастернак, Петро Фрик, Михайло Качоровський, Іван Кава, Степан Віткович, Семен Томаєр, Дмитро Фрик, Петро Гривнак.
Вже повідомлялося, що в Чесниках діяла сільська кооперація "Власна поміч", яка не лише забезпечувала жителів села товарами першої необхідності. При кооперації було організовано касу взаємо¬допомоги Райхфайзена, до якої кожен мав право вносити гроші, а