На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст.106-107

Малоземельні селяни від загальної кількості господарств становили 51, 0 %.
Певну інформацію про Чесники за часів польської окупації можемо почерпнути з церковних Шематизмів. Приміром у Шематизмі за 1931—1932 р. подано, що в Чесниках проживало 1535 українців, 36 поляків і 21 представник інших національностей. Неважко догадатися, що більшість цієї цифри становили євреї. В селі на той час діяла польська каплиця, яку нерідко іменували костелом. У Гоноратівці, що належала до Чесник, мешкало 52 українці і 182 поляки. Школа у Чесниках залишалася двокласною, у ній навчалося 179 українських дітей. Польських учнів було мало, лише четверо, а євреїв тільки троє. У Гоноратівці діяла однокласна з польською мовою викладання школа, у ній відповідно навчалося 18 українців і 21 поляк. Парохом у Чесниках був о. Євген Вітошинський, а дідичем і патроном церкви Франц Мелінський.
У 1935 р. у Чесниках проживало 1606 українців, 241 латинник і 35 євреїв. Переважно то були дрібні торгівці, сільські ремісники, дехто з них володів маленькими крамничками, в яких продавали необхідня для селян домашні речі, починаючи від нафти, сірників і, кінчаючи цвяхами та іншими дрібними металевими виробами.
Продовжувала діяти кооператива "Власна поміч". У 1937 р. мала 169 членів. Обороти за рік виносили 34,674 зол., дохід з торгів — 2,068 зол. З сільських продавців кооперативи відомі імена — Северин Росоловський і Степан Луцишин.
Сільською громадою за Польщі керуали солтиси: Яків Парута, Степан Сухоребський, Михайло Кордунський. Із писарів знаємо Івана їжака.
Національно-політичний гніт, який проводили поляки в Галичині, негативно впливав на економічний стан краю, на господарювання у селах, на матеріальні статки людей. Правлячі кола панської Польщі намагалися робити все для того, щоб західноукраїнські землі нічим не відрізнялися від колонії. Тому Галичина, що займала 25 % всієї території Польщі залишалася слабо розвиненою, промислово від¬сталою. Більшість населення, понад 80 /о, проживало у селах і працювало на полі. Вони всі займалися сільським господарством і тільки одиниці знаходили собі якусь роботу у містах. Але дуже швидко поповняли ряди безробітних. Згідно з архівними даними у 1931 р. у Західній Україні також нараховувалося 332 тисячі найманих сільськогосподарських робітників. Це були безземельні селяни, які змушені були продавати за безцінь свою робочу силу. Точніше їх можна назвати наймитами.
Хоч аграрний сектор в економіці вважався визначальним, рівень розвитку господарств у селі дивував примітивізмом. Урожайність зернових культур була дуже низькою. Тому продуктивність праці сягала такого ж самого рівня. Основою енергооснащеності вважалася робоча худоба та фізична сила селян. їх знаряддя праці мало чим різнилося від тих, які використовували в XIX столітті. У структурі посівних площ технічні й кормові культури займали мізерну частку. Це свідчило про яскраво виражений екстенсивний характер сільського господарства. Поголів`я худоби протягом значного періоду не збільшувалося, тоді як кількість населення постійно зростала. Становище у сільському господарстві ускладнювала колонізаторська політика Польщі. Польські та єврейські підприємці, банки, місцеві дідичі контролювали основні сфери господарської діяльності. Вони під¬порядкували значні природні та людські ресурси своїм вузьким корисливим цілям. Українці чинили опір, шукаючи вихід із скрутної ситуації. Певну допомогу у цьому їм надавала Українська кооперація, гаслом якої був клич: "Спирайся на власні сили!" Тож українці нмушені були самі собі допомагати. Як наслідок, появилися невеликі іхш торговельні та промислові підприємства, своя банкова справа.
У 1933 р. у Чесниках нараховувалося 255 сільських господарств, населення становило 1522 особи. До 1938 р. Чесники належали до Пуківської ґміни, а відтак їх віднесли до Рогатинської ґміни.
Польська держава обкладала село великими податками, що шачно ускладнювало його економічний і соціальний розвиток.
Підраховано, що тоді було біля ста різноманітних безпосередніх і посередніх податків, штрафів і кар.
Якщо вдатися до економічного аналізу, села Чесники у  30-их роках минулого століття, то матимемо таку картину: у селі було три великі і решта дрібних господарств. Найпотужніше господарство —