На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст.88-89

лише 2 зол. Нехай ні одного не буде поміж вами, який не був би членом Товариства "Просвіта". Ставайте в її ряди! И других взивайте! Всі під прапор "Просвіти! Хто не є в рядах "Просвіти" — цей дезертир!"
Або ще такі заклики: "Читальня буде тільки тоді добре розвиватися, коли буде мати добре організовану й багату в добірні книжки бібліотеки. На книжку гроша не жалійте!", "Дім, в якому немає книжки, подібний до чоловіка, який немає душі!"
Може виникнути запитання: на які кошти існувала і працювала читальня "Просвіта"? У першу чергу, за рахунок членських внесків, але то була мізерна сума. Головне джерело фінансування — зароблені гроші за зібрані вистави та інші культурницького спрямування імпрези. Відповідь на поставлене запитання дав у своїх спогадах член "Просвіти" 30-их років Шкапій Петро Данилович. Він писав: "Моя хата знаходилася в центрі села біля читальні. Коли наступав холод, то репетиції драмгуртка проводили у моїм домі. Я пам`ятаю добре, що за 1930 р. драматичний гурток читальні, яким керував Шеремета Василь Михайлович, підготував понад 10 вистав. Інсценізацію повісті Івана Франка "Борислав сміється" зробив читальняний бібліотекар Онуфрик Дмитро Михайлович. Так ми заробляли гроші і були дуже ощадні. Драмгуртківцям після вдало поставлених вистав купували для дівчат цукерки, а хлопцям тютюн чи папіроси. В той час ніяких пиятик ми не знали. На виручені гроші купували книги, газети, журнали, виготовляли картини для вистав, купували свічки, нафту, тобто все необхідне для праці читальні. Адже польська держава на такі справи не давала жодного гроша. Добре пам`ятаю, що в той час для читальні закуповували 5-6 газет та 3—4 журнали. Я навіть допомагав бібліотекареві їх акуратно підшивати. Ці підшивки зберігалися з року в рік. Усе це було доступним для людей і вони зачитувалися часописами особливо в зимовий період.
З того часу протяго 30-их років XX ст. чесниківська "Просвіта" була в руках радикалів, яких люди називали комуністами. Причина залежності читальні від радикалів полягала в тому, що повітовою філією теж керували радикали на чолі з лікарем, уродженцем Черча, Григорієм Дмитрівим і Андрієм Гривнаком з Данильче. Крім того, у селі немалий вплив мали комуністи з місцевого осередку КПЗУ. Ось що з того приводу писав у своїх спогадах "Проти хвиль", які вийшли з друку в 1964 р. за океаном, довголітній голова Рогатинської повітової філії "Просвіти" Григорій Дмитрів: "Симпатики комунізму були сильними в двох селах Рогатинського повіту, а саме: в Конюшках та Чесниках... У Чесниках вони більше інтересувалися теоретичними питаннями соціалізму, це мабуть тому, що були ще молоді господарі та хлопці, котрі мали укінчених пару класів гімназії. Зі мною завели дискусію про книжку В. І. Леніна "Матеріалізм і емпіріокритицизм". Задавали мені такі питання, до котрих треба було солідно підготуватися, щоб можна дати належну відповідь. Мали вони в своїх руках читальню тов. "Просвіта" та в "Каменярів".
Крім читалень у Чесниках та Конюшках, до лівиці належали просвітянські осередки в Бабухові, Данильчу, Деговій, Добринові, Загір`ї, Жовчові, Княгиничах, Липиці Горішній, Псарах, Путятинцях, Стратині, Уїзді Черчу та у Явчу.
Потужну силу мав також у Чесниках гурток "Сільського госпо¬даря", який входив до Рогатинської філії Товариства, котра об`єдну¬вала у 30-их роках 62 одиниці з 1093-ма членами, у тому числі 168 жінок і 925 осіб молоді. Філія мала чотирьох службовців — 2 агрономів і 2 інструкторів, з них одну жінку, які організовували вишкіл селянок. При філії працювало 10 секцій: шпихлірова, машинова, годівлі і плекання безрогих, пасічників, годівля і плекання дробу, садівнича, годівлі рогатої худоби, господинь, хліборобський вишкіл молоді, який мав 36 гуртків з 318 членами, у тому числі було 59 дівчат.
Велику допомогу у своєму буденному житті селяни Чесник діставали від молочарської кооперації, що називалася "Власна поміч". Її заснували свідомі чесниківчани: Луцишин Василь Корнійович, Шеремета Михайло Ількович, Ромах Микола, Шеремета Степан, Костюк Василь Миколайович, Журавінський Карло Михайлович, Їжак Іван, Їжак Севастіян. При кооперації організували касу взаємопомочі "Рейфазена", до якої чесниківчани вносили гроші. Ті, що позичали, їх, віддавали з певним процентом. Власне на ті проценти існувала каса. Довгий час касиром Райфазени і бухгалтером кооперації був Росоловський Степан Миколайович, який здобув освіту в Чехо-словакії. Успішно в селі діяла місцева молочарня, якою завідували