На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст72-73

І далі: "Католицька етика ніколи не вчила абсолютного, себто цілковитого, від нікого незалежного права розпоряджати земськими добрами. Справжнім власником земських дібр є Творець, люди є, так би мовити, управителями. Людина одержала в дарі право приватної власности й тому може й має обов`язок уживати його для себе і для своєї рідні. З другого боку, всі земські добра дарував Творець для цілого людства. Людина, що жиє серед громадянства, має завданням сповнити, по можливості свого маєткового стану, обов`язки супроти Бога, себе самого, своєї рідні і супроти громадянства. Це значить: в уживанні своїх дібр мусить підчинитися обмеженням, а навіть піддатися позбавленню своїх дібр (вивласненню) після сповнення обов`язку супроти себе самого і своєї рідні (Св. Тома каже, що надмір належить до бідних)".
Переходячи до закиду, о. Л. Куницького, що ФНЄ хоче відібрати у священиків землю. О. М. Блозовський пише: "Поле чи взагалі земські добра — як вище сказано, — є тільки засобами до цілі. Вони мають служити нам до осягнення спасення. Священики є провідниками людей на дорозі до осягнення цієї першої й останньої мети кожної людини. Якщо Фронт Національної Єдности вважає релігію "скарбом Нації" і змагає до "релігійного з`єдинення всіх Українців", то само собою розуміється, що буде підддержувати Церкву. В який спосіб Фронт Національної Єдности думає забезпечити засоби життя для представника Церкви, для духовенства — це неважне. Чи це забезпечення буде мати форму земельного наділу, чи інших дотацій — вирішать колись компетентні чинники. Адже є країни, в яких духовенство землі немає зовсім. А матеріально вповні забезпечене і релігійне життя в тих країнах стоїть дуже високо.
Тому злу прислугу робить Церкві й духовенству той, хто справу релігії і Церкви ставить у залежність від посідання землі." Вкінці о. М. Блозовський розглядає програму УНДО, до якої належить о. Л. Куницький і пише: "Саме релігійний індеферентизм УНДО не давав мені можливості ангажуватися там — мені, католицькому священикові".
Такою була відповідь о. Михайла Блозовського на закиди його підтримки партії Фронту Національної Єдности. Що можна сказати з погляду сьогодення? Не в усіх твердженнях він мав абсолютну рацію, насамперед, коли проповідував тезу церковного екуменізму, наголошуючи, що об`єднання української церкви можливе виключно на базі греко-католицизму. Водночас не можна священика звинувачувати в однобокості погляду на той об`єднавчий процес, бо у 30-их роках минулого століття Православна Церква справді була подавлена як в СРСР, так і в Польщі. Якоюсь мірою відродження Української Православної Церкви на українських землях, які після Другої світової війни включені до Польщі, почалося за німецької окупації і провідником його був Український Центральний Комітет (УЦК) на чолі з професором Володимиром Кубійовичем. Про УЦК ще згадаємо в наступних розділах. Слава Богу, часи змінилися, Українська Православна Церква Київського патріархату вже зіп`ялася на ноги і ситуація для поєднання наших конфесій у єдину Українську Християнську Помісну Церкву, змінилася на ліпше. Тож наберімося терпіння і чекаймо, коли церковні єрархи врешті-решт зможуть домовитися...
Та ми забігли занадто наперед і заторкнули тему, що не є об`єктом нашого дослідження, але так вийшло. Спонукали нас до того погляди о. Михайла Блозовського, який через два роки після публікації своєї статті, обняв під своє крило Чесниківську парафію. Проте з перших днів перебування у Чесниках зустрів неприхильне до себе ставлення з боку просякнутого радикальними ідеями керівництва читальні "Просвіти". Але такий спротив священика не зупинив, навпаки додав настирливості. Священик о. М. Блозовський часто виступав на сільських вічах, розвінчував і критикував позиції партії з лівим ухилом, у першу чергу КПЗУ і радикалів, полемізував зі своїми противниками, які проповідували встановлення у Галичині радянської влади. Він їм розповідав, що собою насправді являє ота влада, розкривав жахливу картину репресій в СРСР, голодомору на великій Україні в 1932—1933 рр. Деякі чесниківчани йому не вірили, бо не могли собі уявити, що щось подібне взагалі можливе на світі і перешіптувалися поза очі священика. Всі вже переконалися, що він патологічно ненавидить не лише радянську владу, більшовицький режим, але й його символіку: категорично забороняв жінкам появлятися в церкві у червоних хустках.