На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст.62-63

Серед загиблих було двоє рідних братів — Корнель та Петро Томаєри, сини Фрідріха Томаєра, що походив з німецької родини. За роки першої світової війни загинуло 42 чесниківчани.
Незважаючи, що війна принесла Чесникам чимало лиха, школа в селі хоч й з перервами, працювала. А з проголошенням ЗУНРу ще й збільшилася кількість учнів. Директором школи був Микола Ромах, а вчителями Антоніна Будковська і Анастасія Потиліцька.
Весною 1919 р. священик о. Микола Любинецький перебрався на нову парафію до Бабинець, передмістя Рогатина і став настоятелем церкви св. Юри. Як згадує його донька Фалина, для їх родини то виявилося нелегким випробуванням. Коли вони виїжджали з Чесник, коло церкви зібралася велика громада людей. Жінки плакали, а чоловіки запитували, чому отець покидає село. Адже він про-священикував у Чесниках 20 років.
Подальший розвиток воєнних подій авторка спогадів пов`язує з Рогатином і Бабинцями. Щодень з фронту надходили тривожні вісті. Польське військо наближалося до Рогатина. Вечорами було чути відлуння гарматних пострілів. У травні припинилося навчання у гімназії, а за кілька днів поляки зайняли місто і відразу група кінноти в`їхала на подвір`я плебанії, де мешкав о. Микола Любінецький. Польські жовніри з криком "всіх вистріляти, як псів" почали бити вікна, нищити хатнє устаткування, а на священика націлили два револьвери. їмосць дістала атаку серця. Невідомо чим би все закінчилося, якби не польський ксьондз, в якого зупинився на постій офіцер. Офіцер на прохання ксьондза повиганяв своїх вояків з плебанії.
Після Чортківської офензиви поляки відступили і до Рогатина повернулося українське військо. У плебанії замешкало кілька офіцерів. Великої радості, що женуть поляків, вони не відчували. Свій душевний стан пояснювали тим, що наступаючи вперед, змушені оглядатися назад. Причина — брак амуніції.
Перед тим, як польські жовніри, знову наблизилися до Рогатина, священик, навчений їх поведінкою під час першої окупації міста, квапливо спакував валізу, запряг коней і повернувся з родиною до Чесник. Там уже був новий священик о. Яків Заяць. Він гостинно прийняв утікачів.

 
У своїх спогадах Фалина Любінецька також описала про масове розповсюдження у Месниках хвороби, яки вона називала "гішпанкою".
Хоробро і завзято воювали вояки УГА, навіть після того, як змушені були в 1919 р. відступити до Чорткова, мобілізувалися і не на життя, а на смерть кинулися у бій. Контрнаступ УГА відомий в історії як Чортківська офензива. Він розвинувся настільки рішуче, що поляки покотилися на захід, і Рогатинщина була визволена. Але ненадовго. У селі Фразі, на річці Свірж, контрнаступ УГА припинився: причина одна і та ж — брак боєприпасів. А польська 80-тисячна армія, якою командував генерал Галлєр, постійно діставала допомогу від Франції. Це й вирішило на користь Польщі війну з українцями. УГА знову і вже востаннє відступила на схід. І 16—17 липня 1919 р. перейшла Збруч, щоб об`єднатися з військовими полками Української Народної Республіки. Тим часом Польща окупувала всю Галичину, а це означало, що героїчна спроба галичан здобути свободу і створити свою незалежну українську державу, зазнала невдачі. Але національно-визвольна боротьба не була марною. Вона потрясла глибинні основи народного життя, спричинилась до колосального піднесення національної свідомості і винесла на історичну арену нові покоління незламних борців за волю України.
Польський окупаційний режим влітку 1920 р. в нашому краї замінився більшовицьким. Переслідуючи польських інтервентів, улітку 1920 р. Червона Армія зайняла 20 з 52 повітів Східної Галичини, в тому числі і Рогатинський. На зайнятих територіях було створено уряд під назвою Галицький Революційний Комітет на чолі з В. П. Затонським, який у Тернополі відкрив свою резиденцію. Рогатинщину зайняли військові частини 8-мої дивізії так званого українського Червоного козацтва на чолі з Віталієм Примаковим. У селі Чесниках в маєтку польського графа Мелінського було розгорнуто похідний шпиталь для червоних козаків. У ньому лікувалися поранені і хворі. Збереглося в пам`яті прізвище померлого козака ~ Корпатва.
Користуючись нагодою, комісари більшовицького війська у Чесниках організували тимчасовий революційний комітет, який повинен був представляти орган радянської влади. Його очолив колишній