На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст.60-61

Суперечності, які лягли в основу Першої світової війни, в кінцевому результаті привели до розпаду Австро-Угорщини. 1 листопада 1918 р. 1200 стрільців, очолених сотником Дмитром Вітовським, підняли повстання проти австрійців і проголосили у м. Львові Західно¬українську Народну Республіку (ЗУНР). До її складу ввійшли Галичина, Буковина та Закарпатська Україна.
Про акт проголошення ЗУНР і реакцію на те у Чесниках зафіксувала тодішня гімназистка Фалина Любінецька у спогадах "У полоні спогадів". Вона повідомляє, що 31 жовтня 1918 р. хтось пізно ввечері постукав до вхідних дверей на веранді. Виявилося, що прийшов колишній гімназист Рогатинської гімназії Юрко Кудрик, син священика. Він був у військовій формі, приїхав на ровері. Сказав, що має пильну розмову з о. Миколою Любінецьким. Після того, як вони перебалакали в канцелярії, священик попросив дочку, аби вона приготувала Юркові добру закуску, бо перед ним далека дорога. Наступного дня на церкві, школі і читальні замайоріли українські прапори. Священик урочисто сказав своїм дітям:
— Діти, маємо Українську державу. Цієї ночі українці перебрали владу у Львові.
Всі догадалися, що про Листопадовий Чин у Львові священику зазделегідь розповів Юрко Кудрик.Кілька днів жителі Чесник не мали жодної звістки про подальші події у Львові. А згодом дізналися про бої з поляками і про упадок Львова. Польща не хотіла примиритися з існуванням ЗУНРу, тому розпочала інтервенцію Галичини. Для захисту своєї держави українцям необхідно було створити свою боєздатну регулярну армію. Тому сформувалася Українська Галицька Армія (УГА), ядро якої склали Січові Стрільці. До УГА влилися всі чесниківчани, які служили в усусусах. Але в кількісному відношенні армія була малочисельною, тому керівництво ЗУНР 13 листопада 1918 р. видало закон про мобілізацію чоловіків до українського війська віком від 18 до 35 років. З цією метою було здійснено військово-територіальний поділ Галичини і за короткий період кількість вояків УГА виросла до 126 тисяч. Чисельність бойового війська становила 60 тисяч. Того явно було замало, але ще гірша біда полягала в тому, що УГА бракувало амуніції, зброї, продовольчих ресурсів і за її плечима не стояла жодна закордонна сила. Якщо населення Галичини якось спромоглося зібрати для своїх
військовослужбовців харчів, а також певну суму грошей, то проблему озброєння вирішити ніхто не міг. Довелося йти у бій без достатньої кількості патронів, гранат, гвинтівок, не кажучи вже, про артилерію. Крім Січових Стрільців, з Чесник ряди УГА поповнили:
Весиловський Микола Віткович Василь Панькович Віткович Михайло Гривнак Ілько Петрович Гривнак Стах Гривнак Семен Даниляк Юрій Журавінський Остап Зозуля Михайло Васильович Карчевич Іван Кордунський Михайло Кордунський Федір Іванович Лінкевич Михайло
Віткович Василь Михайло Зозуля Федір КордунськиНесторко Михайло Михайлович Парута Дмитро Онуфрійович Парута Михайло Степанович Паньків Федір Пахолок Пилип Олексійович Пахолок Микола Пилипів Василь Панькович Росоловський Ілько Маркович Слободян Федір Іванович Слободян Степан Терлецький Федір Мартинович Томаєр Корнель Фрідріховиx Томаєр Петро Фрідріхович Мрозіцький Олекса Остапович  Шеремета Степан Андрійович Наконечний Микола Шеремета Михайло ДаниловичГаврилович Шеремета
Михайло Васильович
Усі вони пройшли героїчний і тернистий шлях кровавої боротьби з запеклими ворогами за волю України, у першу чергу з поляками та більшовиками. Одні поклали за волю свої голови, інші потрапили в полон, ще інші були інтерновані, мучилися страждали від голоду та хворіб у таборах і помирали там. За українську державу загинуло 12 уродженців Чесник, чиї могили розкидані по всіх місцях запеклих боїв з ворогом: у Львові, Раві Руській, Бродах, Тернополі, Чорткові, Бучачі, Гусятині, за Збручем. Їх імена та прізвища:
Василь Пидипів Ілько Росоловський Степан Слободян Корнель Томаєр й Микола Наконечний Дмитро Парута Михайло Парута Пилип Пахолок
 Петро Томаєр Степан Шеремета