На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

cт. 52-53

...Повернемося трохи назад і прослідкуємо, як у Галичині визрівав революційний запал, як формувалися українські військові загони, котрі й повели збройну боротьбу за визволення свого народу і створення незалежної української держави.

Зародження такого руху розпочалося задовго до початку війни. Діяльність "Просвіти", різних патріотичних товариств, створення політичних партій переродили душі галичан. Великий ідеологічний вплив на їх українізацію мав Дмитро Донцов. Ще до війни в Галичині почалося мілітарне вишколення молоді. У березні 1913 р. у Львові молодь згуртувалася у товариство "Січові стрільці". На Рогатинщині центром військово-патріотичного виховання молоді була місцева гімназія ім. Володимира Великого.

З початком війни керівники трьох галицьких, зокрема національно-демократичної, радикальної і соціал-демократичної партій створили міжпартійну організацію "Головну Українську Раду" (ГУР). її мета — вироблення єдиного напрямку в українській політиці під час війни і подбати про формацію власного українського війська. Головна Українська Рада і її лідер Кость Аевицький звернулися до австрійських властей за дозволом сформувати українську бойову одиницю. Австрійський уряд, що терпів у війні поразку за поразкою, погодився з такою пропозицією і навіть для організації українського військового легіону відпустив з армії сто старшин, між ними й директора Рогатинської гімназії Михайла Галущинського. Ось що з приводу початку Першої світової війни і формування українського війська писала передовиця ювілейного збірника "Українські Січові Стрільці, 1914-1920", який було видано у Львові 1935 р. : "Із хмар, що від кількох літ чорними клубами збиралися на політичному небозводі Європи, вдарив перший грім: у Сараєві, столиці австрійської провінції Боснії, загинули від куль сербського революціонера Прінціпа австрійський престолонаслідник, архикнязь Фердинанд І і його дружина Софія.

Після першого грому звівся світовий буревій, що струснув в основах усіма європейськими державами й народами. Одних з них змів із лиця землі, інші воскресив. Одним народам кинув золоте яблуко свободи, в інших роздув іскру бажання волі.

Розділена кордоном на дві половини стрепенулась від бурунного подуву війни і Українська Земля. На її заході, на галицькому небозводі, рука українського народу огненними буквами писала три величні слова: Українські Січові Стрільці!"

Для практичного керівництва формуванням леґіону січових стрільців, ГУР створила українську бойову Управу. До її складу ввійшли провідники українського визвольного руху під кермою Кирила Трильовського. Членами Боєвої Управи (УБУ) були: К. Бірецький, І. Боберський, Д. Вітовський, М. Волошин, М. Геник, С. Горук, Д. Катамай, Т. Рожанковський, В. Темницький та С. Щухевич. Згодом після переїзду УБУ до Відня у її складі відбулися переміни. Членами УБУ стали: проф. Іван Боберський, Володимир Темницький, д-р Льонгін Цегельський, д-р Володимир Старосольський, д-р Теофіл Кормош, д-р Кирило Трильовський, д-р Степан Томашівський і Дмитро Катамай.

Боєва Управа спільно з Головною Українською Радою 6 серпня 1914 р. звернулася до українського народу з проханням добровільно зголошуватись до свого майбутнього війська. Молодь Галичини на цей заклик відгукнулася масовим бажанням влитися в ряди Українських Січових Стрільців (УСС). З усіх-усюдів добровольці пішки добиралися до Львова, де згідно плану повинно було відбутися формування військового легіону. Але фронт наближався до Львова так швидко, що збір добровольців перенесли до Стрия.

До Стрия щодень і щоночі сходилися юнаки, які хотіли воювати за визволення України. Найбільше їх прибуло з теперішніх Львівської таІвано-Франківської областей. З Тернопільщини було менше, бо її територію окупували московські армійські загони. Щодо кількості добровольців, які зібралися у Стрию, існує двояка цифра: одні називають 10 тисяч, інші твердять, що вона сягала ЗО тисяч. Серед юнаків були ще зовсім підлітки, а то й діти, які таємно повтікали з дому, аби одягнути форму українського вояка. Дехто з них згодом скуштував батьківського ремінця...

Дуже багато охотників вирушило спочатку до Львова, а потім до Стрия з Рогатинщини. До УССів зголосилися майже всі учні Рогатинської гімназії на чолі з учителем Миколою Угриним-Безгрішним. До учнів