На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст. 50-51. Розділ III. Чесники в добу національно-визвольних змагань 1914-1920 рр.

Будь-які війни, тим паче такого масштабу, як світові, приносять простим людям страшне лихо: сіять смерть, ллється кров, палають села та міста, діти втрачають батьків, матері синів, жорстокий ворог плюндрує землю, скрізь грабунки, насилля, тяжко заховатися чи врятуватися. Минуле XX ст. було перенасичене війнами, досить сказати, що відбулися дві найкривавіші світові людські бойні, які забрали десятки мільйонів життів. І чи не найбільше постраждала Україна, бо обидва рази опинялася в епіцентрі воєнних подій.
Перша світова війна вибухнула 19 липня 1914 р. і тривала понад 6 років. І започаткували війну двоє українських поневолю¬вачів — Московська та Австро-Угорська імперії. Найбільша трагедія нашого народу полягала в тому, що його сини змушені були воювати по обидва боки фронту і вбивати самі себе. У російській і австрійській арміях немало служило українців і з вини своїх поневолювачів проливали братню кров.
Готуючись до війни ще до її початку, австрійський цісар провів мобілізацію чоловічого населення до своєї армії. Спочатку до війська забирали молодих чоловіків і юнаків віком від 21 до 42 років, в основному тих, хто вже служив в армії чи пройшов відповідний вишкіл. Але-дуже швидко мобілізація набула масового характеру. На фронт посилали всіх без розбору. Тільки з Чесник до кінця 1914 р. цісар до свого війська насильно залучив близько 90 чоловік. Сьогодні годі назвати прізвища всіх, хто змушений був воювати за чужі для України цісарські інтереси. Понад 20 чесниківчан не повернулися з полю бою, чимало потрапило у полон і десь загинули на російських просторах. Додому з полону вирвалися не всі. І знову ж через брак відомостей не можемо назвати без винятку їхні прізвища. Знаємо, що у полоні перебували і повернулися додому Шеремета Михайло Ількович, Пастернак Матвій, Шеремета Василь Степанович.
Початок війни явно склався на користь російського царя, його війська окупували всю Галичину, а з нею Опільське село Чесники. Фронт двічі просувався сюди-туди, а це означало, що Галичина — головний плацдарм військових дій між двома імперіалістичними державами. А раз так, то масово гинуло мирне населення, горіли села та міста, бідні люди втікали, куди очі гляділи; але втекти не могли і не раз потрапляли під кулі воюючих сторін. А їхнє нажите тяжкою працею добро задарма забирали або австріяки, або москалі. Тільки з Чесник реквізовано понад 50 пар коней, а скільки пропало худоби, зокрема коров, телят, свиней, овець — незлічити.
Перша світова війна роз`єднала Європу на дві частини: з одного боку фронту воювали Австро-Угорщина, Німеччина, Туреччина і Болгарія, з другого — Росія, Франція, Англія, створивши так званий військовий союз Антанту. Трохи пізніше у війну втягнулися США, Японія і менші європейські держави. І кожна з них мала свої інтереси, які зводилися до загарбання чужих земель. Найбільше гострили зуби на Україну, яка й без того була розчленована — Велику Україну поневолила Москва, а Галичину, Закарпаття, частково Буковину — Австрія. Якщо Росія хотіла прилучити до своїх володінь Західно¬українські території, то Австрія намагалася придбати до рук всю Волинь і Поділля.
Проте Галичина, її населення, яке очолювали українські політичні партії, що виникли в кінці XIX і на початку XX ст., вже національно прозріли, в `їхніх душах запалав патріотичний дух, і визрів план побудови своєї незалежної держави. Те саме відбулося й на Наддніпрянщині. Як наслідок, було проголошено дві українські держави — одну зі столицею Київ, другу — зі столицею Львів. А 21 січня 1919 р. на Софіївському майдані у Києві відбулася Злука Української Народної Республіки і Західної Української Народної Республіки в одну українську суверенну державу. Та поки то трапилося, на фронтах Першої світової війни і в запіллю загинуло сотні тисяч українців.