На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст, 46-47

Гаврило Наконечний
Мартин Парута
 Яків Росоловський
Іван Росоловський
 Іван Їжак
Франко Стасюк
Войтех Щепаньчук
 Максим Гривнак
Григорій Білобровка
 Євдокія Камінська
 Анастасія Томайєр
Ілля Кордунський


У фондах "Просвіти" Львівського історичного архіву до Першої світової війни є звіти за 1902 р. надіслані до Виділу Матірної "Просвіти" 28 червня 1903 р., за 1908 і 1909 роки. Чому за інші роки такі звіти відсутні знайти пояснення не вдалося. Тож переловімо відомості, які пощастило розшукати. Так на червень 1903 р. кількість членів Товариства "Просвіти" у Чесниках становила 81 особу, чоловіків — 69, жінок — 4, парубків — 7, дівчат — 1. Письменних було 56 членів. Головою сільського просвітянського осередку був о. Микола Любінецький, секретарем — Петро Шеремета.
Невідомо чому, але в 1908 р. кількість членів "Просвіти" у селі скоротилася до 57 осіб. Останній перед Першою світовою звіт про діяльність читальні у Чесниках маємо за період від 1 січня 1909 р. по 1 березня 1910 р. Є повідомлення, що останні просвітянські збори відбулися 30 січня 1910 р. На той час членів товариства було 59, з них 46 — чоловіків і 18 — парубків. Ні про жінок, ні про дівчат згадки немає. До складу сільського виділу входили:
о. Миколи Аюбинецький — голова
Микола Ромах — заступник голови
Василь Ауцишин — писар
Григорій Щулевський — касієр
Євстахій Онищук - бібліотекар   
Андрій Шеремета — господар
Заступниками виділового було обрано:
Олексу Росоловського
Михайла Владику
У звіті згадується про сільські сходини, які відбувалися щонеділі і під час свят, про читання на них книжок і часописів. Сказано також, що за звітний період прочитано для населення дві лекції чи, як їх тоді називали, виклади. З ними виступали о. Микола Аюбінецький
 
і І. Юровський, особу якого встановити не вдалося. Є у звіті твердження, що в селі при читальні діяв аматорський гурток разом з "Соколом". Було зіграно вистави "Свекруха" і "Бунтівники". Хору в селі не було, але відбувся концерт. Очевидно навідався хор з сусіднього села. Крім товариства "Сокіл", у 1908 р. засновано шпихлір. У селі продовжувала діяти двокласна з 280 учнями школа. Викладовою мовою була українська. І на кінець сумне повідомлення про бібліотеку, У ній нараховувалося лише 19 книжок, — решта згоріли.
Власне на тій сумній ноті закінчується будь-яка інформація Про працю сільської "Просвіти". Заодно зауважимо, що читальняний виділ з Чесник чомусь не посилав до Матірної "Просвіти" у Аьвові свої протоколи зібрань, як цього вимагалося статутом.. Таких протоколів немає ні за передвоєнний період, ні за 20—30 роки минулого століття. Це велика інформаційна втрата для висвітлення історії Товариста "Просвіта" у Чесниках...
Товариство "Просвіта" спонукнуло свідоміших господарів села посилати своїх дітей вчитися до гімназії. Першими гімназистами з Чесник були син священика Роман Аюбінецький і син дяка Микола Їжак. Вони вчилися на початку XX ст. у Бережанській гімназії і обидва належали до таємної учнівської організації "Молода Україна". Детальніше про їх життєпис розповімо у наступних розділах книги. У 1909 р. у Рогатині відкрилася українська приватна гімназія і з того часу, чесниківчани до Бережан уже на науку не посилали. Перед Першою світовою війною у Рогатинській гімназії з Чесник навчався Шеремета Степан Олексійович.
Вже давно, ще за часів о. Петра Медвецького, чесниківчани виносили мрію про будівництво в селі нового Божого храму, бо стара церква Вознесення Господнього була для них затісна. Село розросталося, кількість мешканців постійно збільшувалася і багатьом під час Богослуження доводилося стояти на подвір`ї. Гаразд, коли була погідна днина, але влітку часто падали дощі, а зимою дошкуляли людям морози. Тому проблема побудови нової церкви з кожним роком гострішала і набувала актуальності.
На початку XX ст. було створено церковний комітет на чолі з довголітнім війтом Данилом Шереметою, який одразу приступив до праці.