На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст. 38-39

"Населений пункт знаходиться від Рогатина на віддалі 9,8 км на схід. Двір посідає земельний простір: орної ріллі — 610, лук і городів — 150, пасовищ — 121, лісу — 2112 моргів. Селяни тримали 919 — орної землі і лук і городів — 273, пасовищ — 163 і лісу — 22 морґи.

Народонаселення римо-католиків — 65, греко-католиків — 910, євреїв — 15. Разом у селі проживало 990 осіб. Римо-католики належали до парафії в Підвисокому, а грекокатолицька парафія, — на місці, яка ще обслуговували філію в с. Лопушна з 111 душами і належали до Рогатинського деканату. Тут є філіальна школа з одинм учителем. З промислових об`єктів ґуральня і бровар..." У 1841 р. повноправним священиком Чесник став о. Петро Недзвіцький, 1810 року народження, висвячений у 1835 р. Зауважимо, що він записався на польську манеру, бо його справжнє прізвище звучало як Медвецький. Церковним патроном і сільськими дідичами було подружжя Мальчевських. Просвященикував о. Петро Медвецький у Чесниках аж до 1900 р. Мабуть користувався у вищих церковних чинах авторитетом, бо у 1882 р. став радником Митрополичої Консисторії. Кількість сільського населення на той час виросло до 1062 душ. З 1862 р. церковним патроном і дідичем Чесник повторюємо був Станіслав Мальчевський, одружений з вдовою Манявського. Коли він помирав, посілість записав своїм дітям від першого шлюбу.

Якраз наспіла пора згадати професора Львівського університету на кафедрі руської філології Омеляна Огоновського (1833—1894), сина Григорівського священика о. Михайла Огоновського. В його житті склалося так, що він хоч і опосередковано, але мав відношення до Чесник. Ще у 1859 р. після закінчення о. Огоновським греко-католицької духовної семінарії, йому пропонували Чесниківську парохію, але він зайняв посаду заступника катехита при Домініканській гімназії у Львові. Професором університету став згодом. Такі цікаві дані подав професор теперішнього Львівського національного університету ім. Івана Франка Михайло Гнатюк у підготовленій до третього тому збірника матеріалів наукової конференції "Рогатинська Земля: історія і сучасність", який недавно побачив світ.

Продовжуючи розповідь про Омеляна Огоновського, сповіс¬тимо, що його дружина Фалина була дочкою чесниківського пароха о. Петра Недзвецького, прізвище якого під кінець XIX ст. звучало вже по-українськи - Медвецький. А дочка Омеляна та Фалини Огоновських Ольга стала дружиною майбутнього прем`єра уряду ЗУНР Костя Левицького. І мати і дочка поховані у спільному родовому гробівці разом з Омеляном Огоновським на Личаківському цвинтарі у Львові. На пам`ятнику збереглися такі написи: "О. Омелян Огоновський, доктор фільозофії, професор рускої мови і руского (української. — Р. К.) письменства на Львівськім університеті, довголітній голова Товариства "Просвіта", член академії наук в Кракові і проч." Помер у 1892 р. на 62 році життя.

Тепер про запис, що стосується його дружини: "Фаліна Огоновська з Недзвецьких, дружина о. Омеляна (25. X. 1843—I. XI. 1908)." Їх дочка Ольга Левицька померла 30 грудня 1936 р. на 74 році життя. У гробівці також упокоїлося ще двоє дітей подружжя Огоновських — дочка Стефанія, померла у 1918 р. і син, помер у 1925 р.

У 1885 р. до Чесник на допомогу парохові о. П. Медвецькому прибув сотрудник о. Микола Любінецький, 1860 року народження, висвячений на священика у 1884 р. Церковним патроном з 1888 р. був Мар`ян Мальчевський, а з 1896 р. — Олена Мальчевська.

Як уже відмічалося, українські посли у Віденському парламенті та Крайовому соймі не мали великих можливостей, щоб докорінно поліпшити долю свого народу. По-перше їх усе-таки було надто мало в кількісному відношенні і по-друге, вони змушені були вести вперту боротьбу з поляками, яким Австрія передала владу в Галичині. Наші посли в парламенті та в соймі роками вели боротьбу, щоб ввести українську мову в установах Галичини, щоб домогтись відкриття нових українських шкіл на терені краю. З архівних документів довідуємося, що в 1832 році в селі Чесниках відкривалася парафіальна школа, яка започаткувала відлік часу народної освіти в селі. Її появу пов`язують з іменем священика о. Іллі Ціхольського. У селі тоді згідно Шематизму Львівської архієпархії, що якраз почав виходити окремими збірниками, проживало 699 душ, власником Чесник, як уже сказали, був дідич Д. Казановський. Він же вважався патроном церкви св. Архангела Михаїла. На кінець грудня 1880 р. у Чесниках проживало 1081 людина, у панському фільварку — 78 осіб.