На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст, 30-31

не виходили до роботи. Довелося дідичу просити допомоги в австрійських поліцаїв...

Але такі втручання держави у селянські справи вже ефекту не мали. Бо по всій Галичині розростався і міцнів рух за скасування панщини. Велику роль у цій справі відіграла, заснована в 1848 р. перша українська політична організація "Головна Руська Рада". Вона виникла під впливом революційних подій у Європі, у тому числі і в Австрії. Своїм завданням Головна Руська Рада вважала оборону  прав українського народу під австрійською займанщиною. Її провідники в своєму друкованому органі "Зоря Галицька" 5 травня 1848 р. покликали українців в Австрійській монархії до національної єдності з усім 15-ти мільйонним населенням і приєдналися до змагань за права, яких вимагали інші нації. Головна Руська Рада домагалася також про виділення Галичини, Закарпаття й Буковини в окремий край при федеративній перебудові держави Габсбургів.

Далі цісар опиратися вже не міг і змушений був у 1848 р. скасувати панщину. Відміна кріпосного права проходила шляхом викупу, який селяни сплачували додатково до прямих податків. Чесниківський поміщик гірші землі віддав селянам в оренду ще до сплати ними викупу. Таким чином він законсервував напівфеодальні стосунки на свою користь, забезпечивши себе ще на довгий час дармовою робочою силою. Зі скануванням кріпосного права, поволі в Галичині почала розвиватися промисловість, бо саме життя породжувало товарні відносини на селі. З перших промислових об`єктів у Чесниках було введення в дію панської броварні, де варили пиво. Цей куток села і досі називається Броваром.

Отже, в 1848 р. цісар своїм указом ліквідував панщину. Селяни, як уже сказано, у тому числі чесниківчани землю одержали за викуп, але за пасовисько і ліс надалі зобов`язані були працювати на поміщика. З тим вони не погодилися і розпочали боротьбу за виділення для села громадського пасовиська та лісу. Пан за це став вимагати велику грошову суму. Таким чином, щоб розводити худобу, мати чим палити та будуватись, селяни почали об`єднуватись і спільно складати кошти на придбання громадського пасовиська та лісу. Ініціатором і куратором придбання лісу для громади був Іван Паньків. Він вніс і свою солідну грошову лепту, за ним пішли інші селяни, що дозволило купити 30 гектарів лісу, який став громадським. Ним розпоряджалася, обрана сільською громадою рада, виділяла ліс для потреб односельчан та для спільної користі рідного села. Іван Паньків прожив з 1825 до 1895 року. В 1895 р. минуло сторіччя від дня його смерті. На його могилі, яка височіє на старому цвинтарі, вдячні нащадки написали на хресті великими буквами слова "Іван Паньків. Купив громаді ліс". Хай прийдешні покоління знають про добрі справи своїх пращурів. На сільському сході громадяни села Чесники вирішили щорічно в місяці травні відправляти в місцевій церкві поминальну громадську панахиду в пам`ять про тих людей, які найбільше прислужились рідному селові.

У Чесниках, як і в інших селах Галичини, в честь скасування панщини було встановлено пам`ятний хрест, який  повинен був нагадувати нащадкам про історичну минувшину свого народу. Але за радянської влади хрест було знищено. Його відновили вже у роки української незалежності.

Державна реформа 1848 р. сприяла розвитку капіталістичних відносин на селі і послужила поштовхом до пробудження національної свідомості Прикарпатського краю. Добре відомо, що Австрійська монархія не лише встановила на західноукраїнських землях колоніальний режим, але й проводила тут політику національного гніту, онімечування та ополячування українського населення, розпалювала міжнаціональну ворожнечу. Скрізь у державних установах побутувала польська і німецька мови. Власті у своїх діях опиралися на польських поміщиків та капіталістів, які в економічному та освітньому рівні  стояли вище за місцеве населення. Перед українською інтелігенцією постало завдання пошуку шляхів до пробудження та формування національної свідомості рідного народу, розвитку його духовності, відродженню та збагаченню національної свідомості, традицій та обрядів. У цьому відношенні сприяли невдалі війни Австрії в 1860— 1867 рр., які вплинули на прийняття австрійськими властями нового конституційного ладу. Українці теж були наділені громадськими правами, могли вільно гуртуватися у різного роду національні товариства, влаштовувати збори і віча, видавати книжки і часописи. Українці