На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст, 24-25

свою чергу, ділилися на сільські громади, але велику роль у місцевому управлінні й надалі продовжували грати власники сіл. Це було вигідно для держави, таким чином поліція могла тримати у покорі населення.

Поневоливши Галичину, австрійський цісар мало що змінив свою політику у порівнянні з тією, яку проводили польські королі. І в національно-суспільному, і в соціально-господарському плані він опирався на польських дідичів, які й надалі тримали у своїх руках підвладне їм населення і володіли майже всім багатством краю. Таким чином польські магнати демонстрували своє домінуюче становище у проведенні економічної політики в Галичині й впливали на діяльність державної адміністрації. І в тому не було нічого дивного. Досить сказати, що в 1774    р. у Галичині налічувалося 407 власників, які володіли 792 містами і селами. З тим не могли не рахуватися австріяки, тому й намагалися на перших порах зберегти старі панщизняні порядки. Зрештою для держави панщина була вигідною, хоч революційні процеси у Європі серйозно підхитували під нею ґрунт. Але цісар поки що на те заплющив очі. В 1775    р. він розпорядився залишити панщину в старих розмірах. Не полегшували становища селян реформи 80-их років XVIII століття. Хоч за патентом Иосифа II у 1782 р. скасовано особисту неволю селян, однак не було усунуто їх залежності від приватної судової і поліцейської влади панів, не визнано власності на ґрунти, не скасовано панщини та інших натуральних і грошових повинностей. Австрійський уряд сподівався законсервувати прогнилу панщизняну систему господарювання і видимістю реформи відвернути зростаючий конфлікт між феодалами і селянами. Тому гноблення селян продовжувалося. Більше того, дідичі намагалися ще й посилити експлуатацію своїх підлеглих.

Те саме творилося і в Чесниках, у маєтку графа Станіслава Мальчевського, володіння якого сягало майже 500 га землі, 90 га пасовиськ та понад 700 га лісів. Наявність великої кількості в селі малоземельних і безземельних селян посилювало їх соціальну і еконо¬мічну залежність від польського землевласника. Тому Галичина під владою Австро-Угорської монархії залишилася економічно відсталою. Воно й бути інакше не могло, бо серед власників земельних угідь переважали різного ґатунку авантюристи, які жили тільки сьогоднішнім днем. На всій території краю, у тому числі і в Чесниках, переважала трипільна система, яка приводила до низької врожайності. Поміщик Станіслав Мальчевський, щоб мати дарові доходи, збільшив панщину з трьох днів до п`яти, зростали в селі й інші побори, плата за пасовиська, за проїзд через панські угіддя, за млин тощо. Соціальне і національне гноблення народів в Австрійській імперії, сприяло обєктивним умовам для зародження революційного руху і виступів супроти державної політики. Та цісар поки що вичікував. Єдине що зробив — велів облікувати в Галичині землю. Зрештою цього вимагала податкова реформа.

Перед тим, як здійснити облік землі в Галичині і на її основі виробити   податкову політику, австрійський уряд вимагав від кожної гміни своєрідного письмового зобов`язання, що всі господарі чесно зізнаються перед земельно-податковою комісією про обсяги своїх володінь. Таке зобов`язання в 1844 р. у Чесниках підписали: Станіслав Мальчевський, дідич, Іванко Шеремета, війт, Андрух Шеремета, Марко Козій, Юзеф Сидор і Юсько Шулевський. Протягом наступних кількох років були проведені обміри орної ріллі, луків, садів, лісу і визначено чіткі границі з землями сусідніх сіл. Зберігся рукописний готичного шрифту архівний документ, що якраз визначав оті земельні Границі. Гадаю, що теперішньому поколінню буде цікаво знати, де насправді колись проходила границя між Чесниками, Пуковим, Данильчем і Жовчом. Подаємо переклад граничного опису земель: "Разом з цією общиною границя йде в північному напрямку згаданого поля 13,0 сажнів, сажень повертається на 105° на захід, тягнеться 6,5 сажнів і розривається на вхідному куті 113° північніше, далі проходить при полі Василя Махмеда прямою лінією 29,6 сажнів до кута цього ж поля, до спорудженого пагорба № 21.

З вихідного кута границя на 110° повертає на захід, попри ряди ниви по вигнутій лінії і через 56, 8 сажнів доходить до межового пагорба № 20, який знаходиться при полі Михайла Запотічного. Звідси під кутом 100° границя в північно-західному напрямку піднімається вверх 34,0 сажнями над двома наділами ниви до пагорба № 19, що знаходиться на куті поля Гринька Махмеда № 63 з Жовчева. Тут утворюється кут 108°, далі границя повертає на захід і вигнутою лінією, що сягає 26,0 сажнів, до пагорба № 18, відтак лагідним поворотом переходить луг і заглибиною торкається краю