На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст, 20-21

виносило по 6 гривень з лану. У 1629 р. лановий податок замінили подимним, що зріс до 15 гривень. Податок називався подимним тому, що сплачувався від кожної хати, з якої курився дим.

Праця кріпаків в основному зводилася до того, що вони орали поле, засівали його озиминою і яриною, збирали врожаї і вимолочували з них зерно, яким розпоряджався пан. Вони також вирощували панську худобу, розводили сади, плекали бджіл, від чого їх дідич постійно збагачувався або програвав своє добро у карти. Для власного прожиття кріпаки мали невеличкі клаптики землі, на яких сіяли жито, пшеницю, ячмінь, гречку та просо. Врожаї були мізерні, бо чесниківське поле вимагало гною, а селяни його не мали.
Оскільки феодальний спосіб виробництва був натуральний і споживав те, що виробляв, то й при ньому розвивалися сільські ремесла, які виготовляли все необхідне для господарства та повсякденного побуту. Були ремісники і в Чесниках, зокрема ковалі, ткачі, стельмахи, столяри, теслярі, гончарі.

Кілька слів щодо селянських земельних наділів у XV— XVII ст. Зішлемося на історика Богдана Паньківа, який спеціально досліджував розвиток сільського господарства на Рогатинщині за часів першого польського панування. Гак типовий селянський наділ землі у середині XV ст. сягав півлану, дехто із заможніших селян обробляв цілий лан. Здавалося б, селяни жили не бідно, бо польський лан мав майже 16 гектарів. Але так було недовго. Селяни швидко втрачали свою землю і вона потрапляла до рук власника посілості. У 1656 р. рідко хто з селян володів чвертю лану, себто 4 гектарами.

А вже в кінці XVII ст. селяни залишилися майже безземельними. Зате багатіли їхні дідичі. Така ситуація відбулася і в Чесниках. Можливо чесниківчани збідніли ще раніше за селян навколишніх поселень, бо, як уже наголошувалося гориста тутешня околиця не відзначається родючістю ґрунтів. Звідси напрошується висновок, що мешканці Месник у XV—XVII ст. проживали не в гараздах.

Страшним лихом для населення були татарські набіги, після яких залишалися пограбовані та спустошені села, скорочувалася кількість їх жителів, бо старих та малих кримчаки вбивали, а молодих забирали у ясир. Історики дослідили, що у ті часи татари і турки скоїли понад 200 нападів на Галичину. Найжахливіші напади відбулися в 1475, 1498, 1509 і в 1520-х роках. Продовжувалися татарські наїзди і пізніше. Не раз страждали від татарського лихоліття й Месники. Вже надувалося про перемогу Яна Чесновського над загоном татар, які напали на Месники. Але таких перемог було небагато, частіше наїздники знищували тих, хто їм чинив непокору і плюндрували село. Чимало сіл Опілля було сплюндровано до тла кримськими татарами. Інколи їм на допомогу приходили молдавські господарі, або нападали на галицькі землі окремо. Найжахливіше нашестя молдаван на Рогатинщину відбулося у 1509 році, коли повністю було зруйновано місто, пограбовані Божі храми, багатьох рогатинців вбито чи забрано у полон.

Татарські набіги відбивалися на демографічному стані населення, після кожної появи кримських загонів у селах Рогатинщини різко зменшувалося населення. У деяких селах не було кому працювати на полі і платити податки. Дуже постраждали рогатинські села у 1518 році. Татари тоді пограбували Рогатин. Деякі історики вважають, що якраз тоді (інші схиляються, що це трапилося рік-два раніше) у ясир потрапила донька місцевого священика о. Луки Лісовського Настуся, відома в історії під іменем Роксолана.
У Чесниках порівняно з іншими селами населення гинуло чи потрапляло у татарський полон дещо менше, бо мало можливість, коли виникала небезпека, ховатися до лісу, дехто рятувався за мурами церкви св. Вознесення, яка опріч Божого храму виконувала функції оборонної фортеці.

Ще одним страшним лихом, що постійно впливало на зменшення населення були епідемії, мори, пошесті, які майже ритмічно повторювалися через кожні три-чотири роки. Найчастіше у рогатинських селах лютувала чума і холера, від якої поголовно вмирали люди, опріч того свою чорну справу чинив голод, від якого теж гинули люди. Як дослідив історик Богдан Паньків на першу половину XVII ст. припало понад 50 стихійних катаклізмів. Тільки з 1708 по 1756 роки по галицьких селах прокотилося 11 епідемій, а в 1769—1770 роках жахлива холера.

Завдали людям біди різні природні аномалії — наліт саранчі, посуха, морози, повені, град. Від того пропадали врожаї і, як наслідок, наступав голод.