На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст. 18-19

родини Казановських. Довірена особа і улюбленець польського короля Владислава IV Адам Казановський, надвірний, коронний маршалок, борисівський, солецький, кросненський, новотарський і варецький староста, писався на Чесниках". Проте залишків замку знайти не вдалось. Руйнівицький час стер його з лиця землі.
Після завоювання польськими королями Галичини, розочалося багатовікове поневолення нашого народу. З усієї Польщі злетілося, мов гайвороння, різного рангу авантюристи у пошуках легкої добичі: дрібна шляхта, зубожілі землевласники, військові шукачі пригод, любителі легкого й безтурботного життя. Намагаючись створити у Галичині силу, на яку б можна завжди опертися, польські королі дарували їм землі, села, міста. Нові власники галицьких земель з перших днів свого панування витискували з селян усе, що могли, аби збагатитися. За ними у Галичину почали з`їжджатися євреї. Поступово почалося закріпачення селян, позбавлення їх будь-яких громадянських прав. З цією метою у 1434 р. у Галицькій землі було проведено так зване польське право, запроваджено новий адміністративний устрій, судівництво, на місцях створилася влада, яка діяла в інтересах Польщі і її королів, не забувала вона й про себе, збагачувалася різними правдами й неправдами, звичайно частіше неправдами. Згідно адміністративної реформи край було поділено на три воєводства: Руське, до якого ввійшли Львівська, Галицька, Перемишська і Сяноцька землі, а також Подільське та Белзьке з навколишніми територіями. Воєводства ділилися на повіти — Рогатин теж став повітовим містом, до якого належали Чесники.

Поневоливши галицькі землі, польські феодали скрізь по селах захоплювали найродючіші землі, луги, пасовиська та ліси і на основі тих природних багатств створювали свої помістя, маєтки та фільварки. У Галичині в XV—XVII ст. налічувалося понад 580 поселень і більшість потрапила у пазурі польської шляхти, решта вважалася королівською власністю. В основному король зберігав за собою міста і околичні приміські села, які дарував, продавав чи віддавав у заставу за певну грошову суму. Тому кількість королівських поселень у Галичині з року в рік зменшувалася...

Поряд з польською шляхтою король наділяв земельними володіннями та посілостями українців, що мали високе родове походження і присягали служити йому. Таких було досить, окремі з них експлуатували селян так само, як дідичі польської національності. Згодом більшість таких дідичів ополячилася і, забувши свою віру, стали римо-католиками.

З розвитком фільваркового господарства селяни Чесник швидко втрачали землю і вже в кінці XIV на початку XV ст. на основі їх збідніння відбувся соціальний поділ чесниківчан. Утворилися різні групи селян: загородники володіли тільки городами, халупники мали жалюгідні хатинки і невеличкі ділянки землі, комірники винаймали помешкання, слуги, наймити, жебраки належали до категорії бідних людей. У 1505 р. селян прикріпили до землі, і з того часу вони практично стали кріпаками, власністю своїх панів. Покидати село заборонялося під карою смерті. Селяни змушені були працювати на панщині і ще до того платити податок, здавати в оброк продукти. Оброк — податок грошима чи натурою, який стягували поміщики із закріпачених селян. Крім праці у полі, селяни задарма ремонтували дороги, вирубували ліс, лупали каміння, возили панові пісок.

Із запровадженням польського права селяни перетворилися повністю у безправних і їх власник міг з ними творити, що хотів: продати, покарати, а то й засікти до смерті. Поскаржитися покривджений не мав кому, бо був цілком беззахисним перед польським правом. Як уже відзначалося, феодально залежні селяни мусили відбувати панщину на користь свого власника. Кількість панщизняних днів з року в рік зростала. Якщо у XV ст. селяни працювали на панських полях 14 днів протягом року, то на початку XVII ст. змушені були трудитися на пана 4 дні кожного тижня. Такі цифри на основі досліджень соціально-економічного становища селян Рогатинщини у період панування Речі Посполитої опублікував у збірнику "Рогатинська Земля" т. II, історик Богдан Паньків у статті "Матеріали до історії міст і сіл Рогатинщини."

Крім панщини, натуральних податків своєму власникові, селяни ще сплачували податок для держави, який називався лановим, себто від розміру поля, котрим користувалися їх родини. У середньому це