На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст. 10-11

минувшина чесниківчан, бо там колись місцевий дідич мав свої сінокоси і перші будівлі, що виникли поруч, належали панським форналям. Цікаве походження назви вулиці Коноплище. Вона тулиться до невеликого потічка, в якому колись сільські господині вимочували коноплі. Є в Чесниках вулиця Забровар, Підгора і Кінець, назви яких
не потребують коментарів.

Чесники, як кожне село, має свої вулиці і провулки. Водночас для його доріг характерна крутизна, що залежить від місцевого ландшафту. Найдовше, що сягає понад кілометр, дорога зв`язує село з асфальтованою трасою Рогатин-Бережани. Від головної сільської дороги розгалужуються менші і дрібніші вулички, які розбігаються з центру на сільські околиці. Зокрема, дорога Вигін веде на пасовисько. Так історично для Чесник склалося, що людські поля та ниви розташовані на горбистій місцевості, де колись росли ліси. Такий рельєф, не може не впливати на родючість ґрунту. В окремих урочищах земля родить краще, в інших — гірше. У таких урочищах як Ланок, Задзвеняче, Поліна, Будищі, Гіб`ятин, Глинка поля малородючі, бо їх ґрунти переважно підзолисті, з певним, у деяких місцях великим, до-мішком глини. Тому постійно потребують гною і мінеральних удобрив. Родючіші поля, що мають навіть трохи чорнозему, лежать в урочищах Грушки, Сітник, Вивіз, Підгора, Коло Баків.

Справжнє богатство Чесник — ліс. Назвемо найголовніші місцини, де споконвіку росли лісові дерева: Задзвеняче, Великий Зруб, Ровень, Будищі, Сервотугина, Березінки, Гущаки.
Вартує також зосередитися над характерними для Чесник прізвищах. Найпоширенішим і, очевидно, й найживучішим є прізвище Шеремета. На друге місце претендують Гривнаки, які ще десь у середині XIX ст. переважали Шеремет. Для Гривнаків характерно те, що вони розпорошилися по всіх навколишніх селах, чимало їх розплодилося у Данильчу. Є також у Чесниках багато Росоловських, Пахолків, Пилипових. Донедавна часто можна було здибати прізвище Парута, але останнім часом воно порідшало.

У Чесниках є кілька прізвищ, які своїм звучанням свідчать про іноземне походження. Так Томаєрів, Зайлерів, Фриків до села принесли німці, Твердиків — чехи, Яновських — поляки. Деякі прізвища вже майже або цілком зникли з Чесник: Білобривка, Їжак, Носик, Семчишин, Виваль, Яцина, Камінський, Зозуля, Пастернак, Слюсар. Замість них появилися нові. Це означає, що до села кожного року прибувають зяті з інших населених місцевостей. До чесниківських прізвищ ми ще повернемося відповідно у другому та заключному розділах нашої книжки...

Про історію Чесник можна чимало почерпнути з опублікованих у першому томі збірника історично-мемуарних, етнографічних і побутових матеріалів "Рогатинська Земля" спогадів Фалини Любінецької під назвою "У полоні спогадів", Два томи цінної книги було видано в 1989 і 1996 рр. українськими емігрантами у США. Авторка спогадів — донька священика з Чесник о. Миколи Любінецького Фалина Любінецька, яка виїхала до Америки, описує своє рідне село, яким запам`ятали її дитячі очі. Себе у спогадах іменує Асею. Процитуємо перший підрозділ спогадів "Рідне село": "Було собі недалеко Рогатина таке невеличке село Чесники. Простягнулось воно у ярі, оточеному пагорбами. На одному з них височіла, видна здалеку, велика біла церква. Стоїть вона, ніби на сторожі села, що простягнулося у підніжжі чотирма раменами. А в`їжджалося до цього села з головного шляху Бережани-Рогатин стрімкою дорогою повз узбіччя одного з горбів. І ви вже у центрі села. По правій стороні великий мурований будинок читальні Просвіти (колишня корчма), тут же за нею доріжка вправо. Зліва шумить потік у глибокому яру, справа також під горою великий будинок школи, в якій довголітнім директором, учителем і виховником був Микола Ромах.

Ідучи цією дорогою, морозець проходить вам попід шкіру, щоб не скотитись у рів, бо доріжка вузька. Але ось коні закручують уліво на місток і ви в`їжджаєте перед ґанок великого білого дому. Це плебанія. Теж на горбу. Внизу крізь дерева ви побачите господарські забодування, а далі вправо — розлогий сад, серед якого розсілась велика пасіка. Дехто цей закуток називав "Малою Швейцарією", але мешканці села називали його просто Гончарівкою. В цьому парафіяльному домі на початку цього (XX) століття побачила світ маленька Ася. Себто Фалина Любінецька, яка, перебуваючи в еміграції у США, ніколи не забувала про Чесники. Часто своїми спогадами